Із створенням Другого республіканського уряду (Директорії), сформованого в грудні 1918 року, дипломатичні контакти попередніх українських урядів були значною мірою збережені, а подеколи розширені.
Зокрема, Директорія, першим Міністром закордонних справ якої став Володимир Чехівський, направила своїх дипломатичних представників до Бельгії, Великої Британії, Греції, Італії, США, відкрила посольства в Естонії, Латвії, Чехо-Словаччині, Угорщині. Українська держава була представлена у Ватикані. Делегація УНР взяла участь у Паризькій мирній конференції, одночасно виконуючи функції тимчасового дипломатичного представник України у Франції.
Основна діяльність українських дипломатичних представництв і спеціальних делегацій УНР була спрямована на те, щоб забезпечити визнання України та заручитися міжнародною підтримкою у її державницьких прагненнях. Дипломатичні установи УНР здійснювали широку інформаційну та видавничу роботу, а також виконували основні консульські функції. В країнах, де перебували українські полонені, було організовано їхнє повернення Батьківщину; при представництвах у Берліні, Відні й Римі існували військово-санітарні місії військовополонених.
За часів Директорії у практику української зовнішньополітичної служби ввійшло проведення з’їздів послів і глав дипломатичних місій, з яких найважливішими стали два: у Карлових Варах (1919р.) та Відні (1920 р.).
За часів діяльності Директорії Міністерство закордонних справ України очолювали:
Володимир ЧЕХІВСЬКИЙ
Голова Ради Міністрів – Міністр закордонних справ
(26 грудня 1918 року – 11 лютого 1919 року)
Кость МАЦІЄВИЧ
Міністр закордонних справ (13 лютого – березень 1919 року)
Володимир ТЕМНИЦЬКИЙ
Міністр закордонних справ
(квітень – серпень 1919 року)
Андрій ЛІВИЦЬКИЙ
Керуючий МЗС
(серпень 1919 року – травень 1920 року)
