Одночасно із державотворчими зусиллями, яких докладали уряди УНР та ЗУНР, Гетьманату та Директорії, вже починаючи з липня 1917 р. відбувалося формування паралельних державних структур Радянської України…
Особливості формиування владних структур Радянської України
З самого початку формування владних структур Радянської України виконання “зовнішньополітичних функцій” було певною мірою покладене на Народне секретарство міжнаціональних справ, яке згодом було перетворене на Народне секретарство міжнародних справ на чолі з Володимиром Затонським.
У січні 1919 року було сформовано Раду народних комісарів УСРР, керівником якої став Християн Раковський,одночасно очоливши зовнішньополітичне відомство радянської України і змінивши на цій посаді Миколу Скрипника.
Дипломатичні представництва УСРР в Європі
За час своєї діяльності уряд УСРР розгорнув мережу власних дипломатичних представництв. Зокрема, представники УСРР перебували у Варшаві, Берліні, Празі. Щодо іноземних дипломатичних посланників при уряді радянської України, то серед них були представники Польщі, а також Австрії, Німеччини, Чехо-Словаччини, які опікувались переважно торговельно-економічними та консульськими питаннями.
У цей період діяльність Наркомату закордонних справ УСРР була в основному спрямована на розвиток дипломатичних відносин з іншими державами, вдосконалення внутрішнього законодавства в межах компетенції наркомату, підтримку контактів з представництвами іноземних держав в УСРР.
Зміни після утворення СРСР
Водночас, ситуація кардинально змінилася після утворення в грудні 1922 року Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Всі зовнішньополітичні, економічні, торговельні зв’язки України невдовзі перейшли у підпорядкування союзного центру, а УСРР була позбавлена права на власну зовнішньополітичну діяльність.
Ще 18 жовтня 1922 р. ЦК КП(б)У прийняв постанову “Про згортання апарату НКЗС УСРР”, повноваження якого мали бути передані союзному наркомату. Незважаючи на спроби тодішнього народного комісара закордонних справ УСРР Х.Г.Раковського протидіяти цьому рішенню (за його ініціативою 23 березня 1923 р. було прийнято звернення ЦК КП(б)У до Політбюро ЦК РКП(б) з проханням переглянути питання щодо злиття НКЗС УСРР і СРСР), НКЗС УСРР було офіційно ліквідовано 20 вересня 1923 р.
Таким чином, на початку 20-х років XX ст., Україна втратила не лише державність – спочатку фактичну, а потім і формальну, але й на довгі роки позбулася можливості формувати і втілювати власну зовнішню політику.
Зовнішньополітичне відомство УСРР очолювали:
Сергій БАКИНСЬКИЙ
Народний секретар з міжнаціональних справ
(14 грудня 1917 року – 1 березня 1918 року)
Володимир ЗАТОНСЬКИЙ
Народний секретар закордонних справ
(1-4 березня 1918 року)
Микола СКРИПНИК
Народний секретар закордонних справ
(8 березня – 18 квітня 1918 року)
Християн РАКОВСЬКИЙ
Народний комісар закордонних справ
(січень – липень 1919 року та березень 1920 року – липень
1923 року)
