Бельгія є надійним та перевіреним союзником нашої держави на міжнародній арені. Але як саме та за якими напрямами відбувається українсько-бельгійська співпраця? Що знають про Україну мешканці Бельгії? Посол Королівства Бельгія, Його Високоповажність Люк Якобс розповідає про співпрацю Києва та Брюсселя в ексклюзивному інтерв’ю для FD.
Зв’язки між Україною та Бельгією мають довгу історію. Задовго до того, як Україна здобула незалежність, а саме на самому початку 20-го століття, бельгійський бізнес багато інвестував в Україну. Яким був початок українсько-бельгійської співпраці після 1991 року?
— Я хотів би погодитися з вами, тому що взаємини між нинішньою Україною та нинішньою Бельгією почалися набагато раніше того часу, коли Україна стала повністю незалежною державою. Ми також повинні мати на увазі й те, що незалежність Бельгії є відносно недавньою. Перш, ніж ми отримали незалежність у 1830 році, ми входили до складу інших імперій протягом століть, але це не означає, що раніше не було політичних, торговельних та культурних взаємозв’язків.
На мій погляд, початок 90-х років був дуже важливим періодом для всього європейського континенту. Ми стали свідками падіння Берлінської стіни та «залізної завіси». І не лише Україна стала вільною. Це був період значного розвитку подій, на які як ЄС, так і окрема країна-член ЄС повинні були відповісти. Що стосується Бельгії, то офіційне визнання незалежності України відбулося в грудні 1991 року, а дипломатичні взаємини були встановлені 10 березня 1992 року. Тому 10 березня 2017 р. ми відзначили 25-у річницю дипломатичних взаємин, організувавши з цієї нагоди концерт та прийом. Також ми організували кілька інших подій та публікацій, присвячених цій знаменній даті.
Які напрями з моменту встановлення наших двосторонніх дипломатичних взаємин можна розглядати як пріоритети? Чому?
— Коли ми говоримо про двосторонні взаємини, ми повинні розрізняти політичні, економічні та культурні взаємини, а також контакти між людьми. І, якщо йти за цією схемою, я повинен сказати, що Україна є однією з найбільших країн на європейському континенті та займає дуже важливе стратегічне місце, і це нормально, і логічно, що ми приділяємо багато уваги нашим політичним двостороннім взаєминам з Україною. Наш двосторонній діалог дуже добре триває у рамках співпраці між Україною та ЄС, а також у рамках євроатлантичної співпраці. Ми дуже зацікавлені в тому, що відбувається зараз в Україні, і ми регулярно проводимо політичні контакти на міністерському або парламентському рівні з вашою країною. Також ми обмінюємося думками з Україною про те, що відбувається в інших країнах світу. В економічній сфері мені дуже приємно бачити, що багато бельгійських компаній-флагманів присутні в Україні і були присутні з самого початку незалежності України. Бельгійський бізнес побачив потенціал переходу від державної моделі економіки до ринкової моделі, а також цінність та можливості, які українська економіка мала запропонувати для залучення важливих міжнародно-орієнтованих бельгійських компаній. Я б сказав, що цю економічну співпрацю з позицій торгівлі та інвестицій можна розглядати як одну з рушійних сил наших взаємин.
Чи можемо ми сказати, що бельгійські інвестиції в економіку України досягли рівня, який колись був до 1917 року?
— Ви наразі згадуєте величезні капітальні вкладення, здійснені наприкінці 19-го та початку 20-го століть, які були частиною європейської хвилі інвестицій, і у яких Бельгія відігравала провідну роль. Ви знаєте, ці дві епохи важко порівняти. Але Ви не перший, хто ставить мені це питання. Крім того, Ваше запитання може звучати так: чи є Україна досі привабливою для інвестицій, як це було у ті часи? І моя відповідь полягає в тому, що власне бізнес-привабливість України залишається незмінною. У вас є абсолютно фантастичні активи в аграрному секторі, і ваша промислова база дуже сильна. Так би мовити, ви виробляєте багато речей — від шпильок до ракет. Також Україна демонструє себе як дуже активний та креативний учасник IT-сектору. Відтак, в України є багато сфер, у яких для нас є багато привабливих позицій, і це робить її дуже перспективним діловим партнером. Водночас бізнес-клімат в Україні ще не є оптимальним, але я оптиміст по природі. Треба сказати, що українська влада все-таки дослухається до потреб іноземних та вітчизняних інвесторів. Також я повинен сказати, що бачу важливі реформи, здійснені впродовж останніх трьох років. Ці реформи поступово покращують бізнес-клімат, у якому працюють наші компанії. Багато обіцянок уже було виконано, але, звичайно ж, ми очікуємо, що цей процес продовжуватиметься і стане незворотнім. У грудні минулого року я брав участь у нашій щорічній конференції послів у Брюсселі, яка також включала консультації з представниками бізнесу. І повинен сказати, що Україна зацікавила нашу бізнес-спільноту. Отже, можна сказати, що Україна перебуває на радарах бельгійського бізнесу, але я також відчув певне вагання, з яким Україні доведеться зіткнутися.
Останнім часом у Брюсселі продемонстрували сучасні українські фільми, зняті після 2014 року. Чи є інтерес до української культури у Вашій країні?
— Насамперед треба сказати, що, справді, українські фільми мають глядацький попит у Бельгії. Раніше у цьому місяці, вже третій рік поспіль, у Брюсселі, в одному з найвидатніших культурних храмів нашої країни відбувся український кінофестиваль. Отже, кіно є найкращою візитівкою для України. У Бельгії люблять якісний кінематограф, особливо, коли мова йде про кінофільми європейського виробництва. Окрім того, українське кіно має щось екзотичне, в позитивному сенсі, тому що воно відкриває для нас багато невідомих речей. І саме тому кіноіндустрія — це найкращий посередник для України, за допомогою якого вона може показати себе світові. Але я також повинен сказати, що інтерес до української культури у Бельгії не обмежується лише кінематографом. Українське сучасне мистецтво — це частина колекцій наших музеїв, а роботи українських художників продаються через бельгійські художні галереї. Щодо музики — то ви, напевно, знаєте престижний міжнародний конкурс королеви Єлизавети для молодих віртуозів. Багато талановитих українських музикантів уже взяли у ньому участь, а троє з них увійшли до фіналу. У 1999 році український піаніст виграв цей конкурс. У Бельгії ми знаємо, звичайно, і Океан Ельзи, і Руслану, і українську народну музику та рок-музику. Також українська мода стає відомою у нас, про що свідчить зростання популярності Дня Вишиванки.
Ми знаємо, що Ваше посольство бере активну участь у Днях Франкофонії в Україні. Ви б хотіли бачити проведення Днів України у Бельгії?
— Безумовно! Але треба розуміти, що такий багатопрофільний фестиваль вимагає багато підготовки та серйозного фінансування. Для проведення Днів Франкофонії в Україні ми використовуємо об’єднані ресурси декількох країн, активних членів Днів Франкофонії. Це, по-перше. Окрім того, я завжди вважав, що найкращим засобом популяризації України є Бієнале фестивалю «Європалія». З 1969 року цей фестиваль мистецтв запросив 25 країн до Бельгії, до самого центру Європи. Минулого року у ньому взяла участь Індонезія. Я впевнений у тому, що Україна повинна подати заявку на один з наступних випусків «Європалії». Чому? Бельгія — штаб-квартира ЄС та НАТО. У Брюсселі знаходиться більше міжнародних організацій, аніж у Вашингтоні, — поряд зі 120 міжнародними урядовими організаціями у нас перебуває близько 180 посольств, а це — тисячі дипломатів, представників ЗМІ та лобістських груп. Ви не знайдете такої потужної міжнародної присутності ніде у світі. Тому, якщо ви успішно зможете показати себе у Бельгії, то, будьте певні, кожен дізнається про вас. І я хочу, щоб Україна це зробила. Ваша країна на це заслуговує!
