За роки незалежності ми зробили квантовий стрибок в українській культурі.
Почали знімати справжнє якісне вітчизняне кіно. В Україні проходять кінофестивалі. У нас маса цікавих акторів. Їхній талант цінують за кордоном.
Коли на виставі у Відні дивлюся «Лускунчика», а мені кажуть, що танцює провідна балерина з України, або коли у «Ла Скала» співає Анжеліна Швачка чи Вікторія Лук’янець — мене переповнює гордість. Це престиж для України. Ці артисти прославляють нашу державу. Проте, я вірю — прийде час, коли вони будуть сяяти в палаці «Україна», в Оперному театрі, в усіх театрах нашої країни. Мрію, щоб вони мали можливість розвивати свій талант вдома.
Хочу дожити до того часу, коли обдаровані діти будуть потрібні нашій країні. Дуже хочеться, щоб вони мали можливість навчатися безкоштовно і розвиватися в музиці та співах. Заради їхньої радості та сміху варто жити. Це і має бути основою дипломатії для всіх політиків і керівників держав.
