Популяризація України, її міжнародна впізнаваність, ставлення закордонних партнерів до України та до нашого розвитку — сьогодні це одне з найактуальніших питань. Про те, як впливають філантропи на розвиток іміджу нашої держави за кордоном за допомогою «народної дипломатії» розповідає Сніжана Шептицька, член нотаріальної палати України, успішний юрист-нотаріус та філантроп.
Пані Сніжано, Ви займаєтесь такою не простою справою як нотаріат. Розкажіть, будь ласка, детально про цю сферу діяльності? І як розпочалась Ваша кар’єра в цьому векторі?
Це — поклик долі. Адже, я — юрист у третьому поколінні. Скажу чесно, моя перша освіта була не юридичною. Я здобувала економічну освіту у Польщі, у Кракові. Але перебуваючи вдома, у Львові, на канікулах, я дізналася про набір на юридичний факультет, на перший курс. Подала документи, вступила і не шкодую про свій вибір. За весь свій робочий досвід я пройшла усі щаблі юридичної професії, від секретаря в суді до помічника нотаріуса. Але зупинила свій вибір на нотаріаті. І для мене ця сфера діяльності якась особлива.
Через незнання законодавства, люди зазвичай, замість того щоб звернутися до фахівіців за допомогою для вирішення того чи іншого питання, створюють собі проблему в питаннях, в яких вони некомпетентні.
І на той момент людині здається, що це все… кінець… рішення немає.
Звісно, коли я даю фахову консультацію або ж допомагаю розв’язати питання — людина ніби оживає, стає щасливою, в неї з’являється вільний час. Для неї це як новий подих життя.
Я завжди підхожу до вирішення питання і кваліфікаційно і творчо, тому, мабуть, це не лише професійна допомога, а ще й психологічна.
Коли я допомагаю людині вирішити проблему, коли я бачу, як горять у людини очі від щастя і від того, що проблеми більше немає, то я розумію, що роблю корисну та важливу справу і я отримую від цього величезне задоволення.
В Україні є великий попит на послуги нотаріусів, але водночас сфера нотаріату є достатньо конкурентомісткою. Як Вам вдається утримувати лідерські позиції?
Я займаюсь нотаріатом з 2004 року. За цей період часу маю певну репутацію, що сьогодні є дуже цінним складником. До того ж, я чітко розумію усі переваги командної роботи і важливість вдалої колаборації з партнерами.
Адже коли ти чітко розумієш, що ти робиш і для чого, то й отримуєш бажаний результат.
Звісно, конкурентів цього сегменту багато, але для мене будь-яка справа чи бізнес, коли він є конкурентним, то на нього є попит.
Тобто, це для мене взаємозв’язані речі.
У мене стратегічне бачення своєї роботи.
Завжди досліджую ринок, вивчаю практичний та позитивний досвід конкурентів, постійно аналізую колег з закордону та застосовую їх практику, тримаю руку на пульсі нового законодавства України. Коли ти постійно в курсі — це дає змогу тримати певні позиції на ринку.
Найближчим часом планую створити сервіс онлайн-консультування, яке допоможе громадянам приймати правильне рішення в юридичних питаннях та не доводити до виникнення проблеми. Якщо людина матиме змогу спочатку отримати професійну консультацію зі свого питання, а потім прийняти рішення робити чи не робити, то це є дуже велика соціальна справа.
Ви багато подорожуєте, багато спілкуєтесь з представниками іноземних політичних та ділових еліт. Чи не складається у Вас враження, що про Україну знають непропорційно мало? Що треба, на Вашу думку, зробити аби поліпшити становище?
Насправді, за моїми спостереженнями, Україна відома давно, твори Шевченка розлетілись по всьому світу, їх читають та люблять. Україна була відома, як одна із провідних спортивних держав ще за радянських часів. І брати Клички зі своїми неймовірними перемогами, і Андрій Шевченко, і Яна Клочко, і Анатолій Солов’яненко, один із найкращих оперних співаків світу, і багато інших видатних українців гідно та заслужено презентували Україну світу.
Але, напевно, більш вагоме знайомство з Україною відбулося після Революції Гідності.
Прикро, що про нас почали більше та частіше говорити саме після таких трагічних подій, але саме ці події змінили ставлення до України та її впізнаваність у світі. Нас уже ідентифікують як окрему країну, державу, яка відстояла та відстоює свою гідність, свою територію, свої права та свободу.
З приводу що робити, аби поліпшити ставлення до України, то, на мою думку, наразі відбувається багато позитивних змін. Створюється нова стратегія розвитку держави, приймаються нові вдалі закони… Але потрібно розуміти, що покращення нашого життя та поліпшення міжнародного іміджу України не відбудуться за помахом чарівної палички, на все потрібен час. Вважаю, що і ми маємо долучатись та усіляко сприяти.
Як людина, що бере участь у міжнародних проєктах, скажіть, будь ласка, наскільки потужною та дієвою, на Вашу думку, є народна дипломатія? Чи можуть філантропи, підприємці та представники мистецьких кіл робити те, що не завжди вдається кадровим дипломатам?
Поняття народна дипломатія — невід’ємна частина зовнішньополітичної діяльності кожної країни. Адже немає великої різниці, чи ти турист в іншій країні, чи студент, який навчається у престижному університеті, чи актор на гастролях — якщо ти українець, ти маєш гідно представляти свою державу і свій народ. Народна дипломатія не є скутою протокольними нормами. Подекуди народні дипломати можуть зробити більше ніж кадрові.
Спілкуючись без краваток, можна краще зрозуміти співрозмовника та його наміри і, звісно ж, краще донести свою точку зору. Це і дає певні переваги.
Філантропи вхожі до міжнародних фінансових та промислових структур, що дає змогу спілкуватися, оминаючи певні кордони та певні умовності, повірте, це дуже багато важить для зовнішньої політики держави. Звісно ж, критично важливим є наявність правильного розуміння зовнішньополітичних пріоритетів держави серед цих філантропів, але це окреме і дуже складне питання. Особисто я роблю усе від мене залежне, аби гідно представляти Україну на міжнародній арені і пишаюся тим, що я українка.
Ви займаєтесь благодійністю. Та чи не здається Вам, що філантропи та благодійники у нашій країні, фактично, змушені робити те, чого не робить держава?
Я сприймаю державу як велике акціонерне товариство. Можливо, тому, що я юрист.
Звичайні громадяни — це акціонери, уряд — це правління й ми усі маємо отримувати дивіденди. Закон є рівним для всіх. Простіше кажучи, держава має виконувати свої обов’язки. Якщо ж держава, скажімо так, забуває про неповносправних людей, про багатодітні сім’ї, про пенсіонерів, тоді допомогу їм надають філантропи. Адже ми також є державою. Держава — це не лише уряд та парламент. Держава — це всі ми.
Як саме Ви допомагаєте таким людям?
Я опікуюсь проблемами неповносправних давно і розумію, що роблю те, чим мали б займатися певні державні структури, але стояти осторонь я просто не можу.
Я родом із Західної України, де допомогти в біді, поділитися з ближнім, захищати та піклуватись про інших у нас в генетиці. Ми народжуємось вже з цими цінностями. І звісно ж, що на всі свята, чи то День Святого Миколая, Різдво, чи Пасха, ми максимально приділяємо увагу вразливим верстам населення.
Збираємо допомогу та робимо подарунки для дитячих будинків. На Західній Україні є гарні традиції. І одна з найяскравіших — це Різдвяний Вертеп. Але наш Вертеп відрізнявся від всіх. Ми ДАРУВАЛИ подарунки всім, до кого завітали. Такі речі необхідно робити не тому, що ми хочемо виглядати добрими та щиросердними людьми. Ми маємо ними бути. Благодійність — це природна річ.
Що означає для Вас поняття — успішна жінка?
Я думаю, що жінка завжди успішна. Тому що жінка — це продовження роду, це берегиня, це мати, яка виховує майбутнє. Жінка по своїй природі дуже багатогранна. І нам властиво постійно прагнути чогось нового, ставити собі нові завдання та нові виклики і досягати успіху.
Для мене успіх — це поєднувати улюблену роботу, родину, виховання та дружні стосунки з донькою, мої захоплення та хобі. В усьому люблю гармонію.
Що для Вас було найбільш неординарним викликом?
Мабуть, це участь у конкурсі краси «Mrs. GLOBE». Тому що для мене, як для юриста та нотаріуса, це було непросте рішення.
Мене вразило, що всі учасниці цього конкурсу дуже самодостатні та успішні жінки. У них є цінності, схожі на мої, але кожна з них зі своєю культурою та традиціями. Також мене вразив міжнародний масштаб конкурсу. У конкурсі приймають участь понад 80 жінок із 60 країн світу.
Цей проєкт мені видався найбільш структурованим, він дуже демократичний і лояльний до учасниць, але зі своїми чіткими правилами, які потрібно виконувати. Мені сподобалось те, як організатори цього конкурсу підбирають учасниць. Імпонують критерії відбору, йдеться не лише про зовнішні дані, а й її досягнення у житті, її інтелектуальні якості.
У цього конкурсу є дуже важлива соціальна складова. Конкурс підтримується благодійним фондом «WIN Foundation (Women in Need)», який опікується жінками, що опинились в складних життєвих умовах та потерпали від домашнього насилля. Це багато про ще говорить і, думаю не лише для мене.
Зваживши всі за і проти, я вирішила взяти участь, тому що це гарна можливість випробувати себе та проявити.
Звичайно, як успішна жінка Ви отримали титул «Mrs. MEDITERRANEAN.GLOBE 2019», що це за титул?
Мій титул називається «Місіс Середземне Море». Я довго думала над тим, що саме означає цей титул для мене. І, врешті решт, я зрозуміла, що Mediterranean означає водну стихію, сонячну енергію, енергію жінки, матері та берегині — саме такими і є українськи жінки.
Що для Вас, як для успішної жінки, означає участь у конкурсі краси? Це примха, розвага чи це щось значно більше?
Це, без сумніву, нова сходинка мого життя. Після здобуття цього титулу у мене з’явився новий погляд на життя. Я немовби отримала нове бачення. Цей інший кут бачення стосується і моєї роботи. Участь у цьому конкурсі стала для мене потужною енергетичною підзарядкою, якщо можна так висловитися. І я дуже вдячна долі за цей виклик, за те що здобула цей титул і організаторам за неперевершені відчуття щастя.
Коли жінка вдягає реальну корону — це неймовірний внутрішній стан, якого я раніше ніколи не відчувала. Одночасно радість, гордість, задоволення, розгубленість та хвилювання і водночас щастя. Це неповторні емоції.
Я б рекомендувала кожній жінці вдягнути корону та пережити ці відчуття.
Чи не хотілося б Вам ініціювати проведення цього конкурсу в Україні?
Mrs. GLOBE проводиться щорічно лише в Сполучених Штатах Америки та в Китаї.
Звісно, мені дуже хочеться, щоб цей конкурс було проведено і у нас, де Україна може стати ТРЕТЬОЮ країною проведення Mrs. GLOBE. Тим паче, під час моєї участі в конкурсі, мені вдалось отримати Грант на ліцензійну трансляцію «Mrs. GLOBE 2019» в Україні. Я виграла цей Грант серед 60 країн світу. Думаю, що це знак. Але я розумію, що проведення такого масштабного проєкту є можливим не лише за умови наявності коштів, а й добре злагодженої командної роботи. Це достатньо складний та масштабний проєкт, втім, робота у цьому напрямі мені цікава. Згодом будуть новини, ви дізнаєтесь першими.
Дайте пораду нашим бізнес-леді, як поєднати заняття бізнесом, активну громадську позицію та залишатись чарівною жінкою?
Треба залишатися собою, чітко бачити свої цілі, правильно розставляти свої пріоритети. Ми — українські жінки є дуже сильними, насамперед сильні духом. Вміння одночасно поєднувати внутрішню і зовнішню красу, жіночність, кар’єру та соціальну діяльність — і є нашою силою.
