«Людина року», «Жінка третього тисячоліття», Посол доброї волі. Це — Камалія. Її знають в Україні та за кордоном як талановиту виконавицю. Співачка має десятки мільйонів шанувальників у світі. Це показують перегляди її відео кліпів.
Ви почали займатися благодійністю ще на початку своєї кар’єри. Як це було?
Не люблю говорити про благодійність. Таким справам пасує тиша. Але розповідаю про свою роботу у медіа, щоб бути прикладом. Бо допомагати просто. Це може кожен. Мій перший благодійний тур був у 1996 році. З того часу брала участь у багатьох доброчинних заходах для підтримки знедолених дітей, проти наркоманії та дитячої злочинності. Підтримувала спортсменів.
За благодійність отримувала медалі, годинники, почесні грамоти. Проте, нагороди для мене не мають значення. Головне — справа, яку робиш.
Як ви стали Послом доброї волі?
Посол доброї волі — це особлива місія. Вона змінила моє ставлення до життя. У 2005 році стався землетрус на півночі Пакистану. Це було найбільшою катастрофою за всю історію країни. Я не могла залишитися байдужою до людського горя. Мій коханий чоловік Мохаммад Захур народився в цій країні в місті Карачі. Ми взялися допомагати постраждалим. Довелося пересилити свій страх і поїхати у гори, де були вщент зруйновані села, міста. Там люди чекали допомоги. Ми роздавали їжу, одяг, ліки. І у важкодоступних непрохідних районах.
Також допомогли у створенні інфраструктури для вивчення проблем дитячої вади серця армійському госпіталю міста Равальпінда. У концертному турі я допомагала збирати гроші на будівництво університету для малозабезпечених дітей північних районів Пакистану.
За рік отримала запрошення від уряду Пакистану стати Послом доброї волі. Мою роботу у Місії відзначили. І так я популяризувала Україну на міжнародній арені. У подорожах світом найбільшою моєю метою було якомога більше розповісти про Україну, про наші цінності. Щоб всі знали, хто ми є.
Які візити, як посол, Ви додатково б виділили?
— Як Посол доброї волі їздила в демілітаризовану зону між Південною та Північною Кореєю з мирною місією. Відвідувала В’єтнам.
Що найбільше вражає у цій роботі?
Діти. Сергій був зовсім юним хлопчиком, коли зателефонував мені після телевізійного ефіру. Він хворіє на гемофілію. Після операції перестав ходити. Коли ми познайомилися, Сергій не мав сили підняти голову з подушки. З того дзвінка пройшло 15 чи 16 років. Спроби поставити його на ноги виявилися невдалими. Хлопця кілька разів оперували на Кубі. Без певних ліків його життя неможливе. За роки нашого спілкування він зміцнів, закінчив університет. Навчався на факультеті журналістики. Але, на жаль, залишається в інвалідному візку. Продовжую його підтримувати.
У вас мільйонні перегляди на YouTube. Це викликає у вас гордість? Чи щось інше?
Гордість відчуваю, коли пишуть: «українська співачка займає перше місце в польському, голландському, австрійському, ірландському чарті або в топ 10 в німецькому, англійському, іспанському або італійському чартах».
Кожне попереднє досягнення втрачає свою актуальність на наступний день. Тому щодня я ставлю собі нові цілі та наполегливо йду до них.
За всі свої заслуги я дуже вдячна своєму професійному наставнику та продюсеру, своїй мамі. Вона ще з малечку приділяла моїм талантам достатньо уваги та виховувала мої лідерські якості. У всьому, чого я досягаю, я завдячую саме їй.
Що вважаєте своєю найбільшою перемогою?
У мене достатньо перемог. Всього досягла своєю завзятістю, доводилося багато працювати, мало спати, а іноді й не доїдати. Кожна моя пісня — це як знову народилася душа: чиста, без фальші. Треба щодня працювати над собою. Не вважаю себе кращою за інших українських зірок. Я така ж як і всі. Теж співаю для глядача. Тільки мої глядачі — європейська аудиторія. Мені доводиться боротися зі світовими зірками, щоб завоювати для себе місце в їхніх чартах і таким чином прославляти нашу Україну.
Ви й зараз активно займаєтеся доброчинністю?
У кожної людини життя ділиться на два етапи — коли беремо і коли віддаємо. Я пройшла перший етап дуже швидко. Зрозуміла: щастя більше, коли віддаєш! Цьому мене навчив мій коханий чоловік! Він дуже багато віддає і щасливий з того. Я почала брати з нього приклад. А титул «Місіс Світу» просто дав поштовх цьому. Будьте щасливі!
БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА
Камалія — українська співачка і актриса.
Народилася в Забайкаллі, Росія. Справжнє ім’я — Наталя Шмаренкова.
У три роки родина переїхала до Будапешта. Згодом – до Львова, а потім і до Києва, наразі родина проживає в Києві вже протягом 25 років. Закінчила середню музичну школу по класу скрипки, а також студію оперного співу, естрадно-цирковий коледж та національний університет культури. Займала перші місця на різних музичних фестивалях. У 1993 році стала лауреатом «Червоної Рути», перемогла у конкурсі «Телешанс — зірки» у Москві. Тоді почала отримувати запрошення на концерти. Наступна перемога на конкурсі «Море друзів»–Ялта–96. У 1997 році випустила перший альбом «В Стилі Техно». У 2008 році перемогла в Міжнародному конкурсі «Місіс Світу». Заснувала Благодійний міжнародний дитячий фонд «Камалія». Допомагає хворим та малозабезпеченим дітям, підтримує талановитих. З чоловіком Мохаммадом Захуром, який наразі є продюсером співачки, виховує двох донечок. Мріють про сина.
