Про реструктуризацію УТР в сучасний телеканал UA|TV, який сьогодні доносить усьому світові об’єктивну, актуальну та цікаву інформацію про Україну сьогодні ексклюзивно для Fashion of Diplomacy розповідає Генеральний директор «Мультимедійної платформи іномовлення України» Людмила Березовська.
Українське іномовлення почалося у зв’язку із подіями у Криму та на Сході України у 2014 році чи створення такого каналу було заплановано ще раніше?
— Насправді українське іномовлення існувало й раніше. У 2004-му році — на підставі Указу Президента і рішення РНБО України — було створено ДТРК «УТР», яке підпорядковувалося Держкомтелерадіо, його цільовою аудиторією була українська діаспора. Відповідно й мовлення телеканалу «УТР» здійснювалося українською мовою з кількагодинним «вкрапленням» англійською.
Анексія Криму 2014-го року, подальші криваві події на Донбасі та інформаційна війна, яку розгорнула Росія проти України, виявили низьку ефективність тогочасного українського іномовника. З одного боку, стало очевидним, що Україна як держава програє інформаційну війну країні-агресору, яка не шкодувала та і, що там казати, не шкодує гігантських коштів на антиукраїнську пропаганду — і в Україні, і в усьому світі. А з іншого боку, українська діаспора, яка була цільовою аудиторією «УТР», мала і досі має можливість переглядати, по суті, всі національні телеканали України онлайн, аби був лише доступ до інтернету — іншими словами, сучасні технології уможливлюють інформаційні, культурні зв’язки закордонних українців з Батьківщиною, де б вони не були.
Необхідність рестарту, перезапуску телеканалу іномовлення України була очевидною. Приблизно всередині серпня 2015-го року Міністерство інформаційної політики України попросило мене допомогти команді «УТР» у цьому процесі.
За основу було взято досвід Німеччини і німецького телеканалу іномовлення «Deutsche Welle», який функціонує на підставі окремого закону (Акту), ухваленого Бундестаґом ще 1960-го року. Пригадується, під час інтенсивних консультацій щодо майбутнього формату українського іномовника, німецькі партнери нас застерігали: «Не повторюйте наших помилок!» «Яких помилок?» — дивувалися ми. «Півстоліття тому ми вважали, що цільовою аудиторією «Deutsche Welle» є німецька діаспора, тому телевізійне і радіомовлення здійснювалося виключно німецькою мовою… Минули десятиріччя, поки ми зрозуміли свою найбільшу помилку — у виборі мови».
Коли ж ми питали поради, яка мова чи мови є найоптимальнішим рішенням для нас, німецькі колеги нас шокували: «Говоріть до світу будь-якими мовами, якими володієте, крім української!» Така порада і така позиція, пригадується, викликала на той час нерозуміння (якщо не сказати — спротив) деяких українських парламентарів… Однак, 8-го грудня 2015-го року Верховна Рада ухвалила Закон «Про систему іномовлення України», який регламентував діяльність новоствореного іномовника — Державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України» (МПІУ), зокрема й у питанні мов: «Програми МПІУ виробляються англійською мовою, а також іншими мовами залежно від доцільності та нагальності використання тієї чи іншої мови для досягнення мети діяльності МПІУ», — з уточненням, що програми, виготовлені англійською мовою, мають становити не менше 50 % всього контенту. І на сьогодні англійська є головною мовою і телеканалу UATV, і всієї Мультимедійної платформи іномовлення.
Ми ж вважаємо днем народження телеканалу UATV — 1-ше жовтня 2015 року, коли на частотах «УТР» — замість простого, розміреного, оповідального, великою мірою пісенного контенту першого іномовника України — з’явився сучасний, інтенсивний, багатомовний, ефектний, багатий 3D-графікою та візуальними ефектами контент під уже нині звичним логотипом «UA». Іншими словами, перехід від «УТР» до UATV був еволюційним, але старт UATV — революційним.
Тобто можемо стверджувати, що телеканал UATV сьогодні є носієм, який популяризує Україну в світі, так?
— Так. Ми говоримо про Україну, про наші здобутки і наші проблеми — спокійно, не нав’язуючи комусь свою точну зору і нікого не принижуючи. Так, ми адаптовуємо новини з України для іноземного глядача. Але в нас немає цензорів.
«Ситом» для новин з України є наші редактори-носії мов, передусім: англійської та арабської. І трапляється, що редактор англійської редакції каже: «Ні, цю новину американець не зрозуміє; її треба подавати інакше», або арабської: «Для нас у цій події важливішим є не те, що для вас, українців». Відтак випуски новин російською, англійською, українською, арабською та кримськотатарською у нас верстаються не за принципом «copy/paste».
Але Україна, — а значить і ми, — маємо сказати світу ще багато про що! Тому, крім актуальних новин (які насправді займають лише 10 хвилин у кожній годині), у нашому ефірі домінують програми про по-новому переосмислену історію України, культуру, про традиції і моду, про туризм і традиційну кухню, про наших сучасників і про тих, завдяки кому ми сьогодні гордо звемося українцями. Але ще раз повторюю, ми просто показуємо сьогоднішню Україну та українців такими, якими ми є. І якщо десь, в якійсь країні глядач дивиться телеканал UATV онлайн або наш контент у соцмережах, то він розуміє, що Україна — європейська, демократична, дружня, приваблива країна і її варто побачити на власні очі, — значить наші зусилля немарні.
З Вашої відповіді я зрозуміла, що телеканал мовить англійською, арабською, українською та кримськотатарською мовами. Це всі? Чи є ще мови перекладу та трансляції?
— UATV цілком виконує вимоги Закону «Про систему іномовлення України»: 50 % контенту телеканалу виготовляється англійською мовою. Приблизно 40 % становить російськомовний контент. Решту 10 % формують програми українською, арабською та кримськотатарською мовами. До слова, україномовний блок виходить в ефір пізно вночі за Києвом, але у вечірній прайм у США та Канаді — тож зв’язки з українською діаспорою, принаймні в Новому Світі, підтримуються.
Тими ж п’ятьма мовами виготовляється контент для соціальних мереж. Після прем’єрного показу в ефірі UATV програми викладаються і стають доступними на офіційних мономовних каналах UATV на YouTube.
Основним способом розповсюдження онлайн-телеканалу UATV є супутник. Наразі телеканал іномовлення України — на підставі відповідних ліцензій — ретранслюється: в Європі — із супутника «HotBird 13C», в Північній Америці — «Galaxy 19», в Азії та Австралії — «Asiasat 5», в Північній Африці та на Близькому Сході — «Eutelsat 3WA». Нещодавнє включення в кабельні мережі Туреччини (кінець квітня ц.р.) стало можливим завдяки перепідйому сигналу UATV із супутника «Turksat 3A».
Сигнал UATV також доставляється до конкретних кабельних мереж через ІР. Така доставка у нас налагоджена із партнерами в США, Німеччині, Болгарії, Польщі, Чехії тощо.
Крім онлайн мовлення, МПІУ є учасником кількох міжнародних платформ новинного обміну: передусім AVN (Азійсько-Тихоокеанська Мовна Спілка, штаб-квартира — Куала-Лумпур, Малайзія) та BRNA (CCTV, штаб-квартира — Пекін, Китай).
Новинний обмін (а йдеться, передусім про безпосереднє поширення новинних сюжетів з України та про Україну для учасників цих платформ) — це також один із стратегічних напрямків діяльності МПІУ. У випадку вкрай зарегульованих країн, де на сьогодні ретрансляція UATV в кабельних мережах не можлива (скажімо, Китай, Індія, Казахстан тощо), наші сюжети, які потрапляють у випуски новин відповідних китайських, індійських чи казахських телеканалів, — це наразі єдиний спосіб донести місцевому глядачу інформацію з України та про Україну.
Слід також зауважити, що Закон «Про систему іномовлення» забороняє ретрансляцію UATV в кабельних мережах України (до слова, подібна вимога прописана й в Акті про «Deutsche Welle» в Німеччині). Але є істотний виняток: UATV може ретранслюватися для «аудиторії, що перебуває на тимчасово окупованих територіях України, територіях, на яких запроваджено надзвичайний, воєнний стан, а також у районах проведення антитерористичних операцій та у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони». Йдеться про Донецьку та Луганську область, а також Автономну Республіку Крим.
У цьому питанні російськомовні новини, російськомовні програми UATV (у нас в ефірі більше російської мови, ніж в інших національних телеканалів України) забезпечують зв’язки з Україною російськомовних українців, які перебувають під окупацією. На підставі відповідних ліцензій UATV ретранслюється на окуповану територію Донецької, Луганської областей та АРК за допомогою аналогових та цифрових передавачів, розташованих у м. Волноваха, м. Гірник Донецької області; м. Бахмутівка Луганської області; м. Чонгар Херсонської області. А незабаром відбудеться старт ретрансляції з передавачів у м. Покровськ (Донецька область) та містах Скадовськ і Чаплинка (Херсонська область).
Чи можна говорити про конкуренцію із російськими медійними засобами іномовлення?
— З російськими ЗМІ у нас спільного хіба що об’єкт уваги — це Україна. Тільки прокремлівські медіа намагаються сформувати у своїх глядачів ненависть чи зневагу до України, не гребуючи методами, аж до божевільних пересмикувань та брехні. Ми ж — інформуємо світ про Україну, хочемо показати справжній стан справ, хочемо показати світові Україну такою, якою ми її знаємо і любимо.
Ваша цільова аудиторія — це українська діаспора, яка живе за кордоном? У яких із країн Вас дивляться найбільше?
— Не лише діаспора, якій дуже цікавий наш контент, все ж таки, наша цільова аудиторія — це іноземці, які зацікавлені отримати безпосередню — тобто без посередників — інформацію про Україну і з України. За понад три роки існування формат новин UATV модифікувався, розширився: сьогодні іноземний глядач у наших новинах може побачити сюжет про події і у своїй країні, — бо ми говоримо про новини Європи і світу, — але новини з України і пов’язані з Україною понад усе.
Якщо говорити про присутність UATV у кабельних мережах, то ще два місяці тому найбільшою аудиторією телеканалу іномовлення України була Польща, в якій ми доступні абонентам DTH, IPTV-платформ та класичного кабельного телебачення. Втім, в останні дні квітня ц.р. UATV зайшов на телеринок Туреччини, уклавши відповідний договір із найбільшим провайдером супутникового та кабельного телебачення — компанією “Türksat”, послугами якої користується понад 70 % домогосподарств Туреччини.
Наприкінці 2018-го року аудиторія UATV кардинально зросла з початком ретрансляції з нового супутника «Eutelsat 7WA», який своїм променем покриває країни переважно арабського світу на півночі Африки на Близькому Сході. Ви певне будете сміятися, але відразу після старту ми отримали дуже оригінальний feedback із цього регіону — нас «закидали» своїми резюме журналісти з Тунісу, Єгипту, Йорданії тощо (складеними переважно арабською мовою!) з пропозицією бути кореспондентами UATV у цих на місці.
У якості резюме… У 2015-му році нам було досить складно «прорубувати вікна» у світ. Траплялося, що переговори з іноземними кабельними мережами могли тривати й роками. Але вода камінь точить… І однією з найбільших подій цього року стала поява UATV в Республіці Білорусь, — це увінчало 4-річні перемовини поміж Києвом і Мінськом. І вже на сьогодні UATV доступний абонентам понад 20 кабельних мереж нашого північного сусіда.
Безперечно, є ще багато лакун, які слід заповнити, існують країни, в яких законодавство щодо іноземних мовників дуже зарегульоване, — але приклади таких, на перший погляд, екзотичних країн як Індонезія або Киргизстан, або ж Непал, де UATV доступний місцевим глядачам, наштовхує нас на думку (трішки перефразую оригінальний текст): «Всьому свій час і пора кожній… країні під сонцем» (усміхається).
Чи не складно бути жінкою керівником такого проєкту? Сьогодні це дуже відповідальна місія керувати носієм, який має об’єктивно доносити інформації про Україну всьому світу.
— Складно було на початку — в момент запуску проєкту. Бо, після зміни цільової аудиторії, нам справді було важно «прорубувати вікна» на телевізійні ринки навіть країн-сусідів. І коли ми крок за кроком отримували результат — здебільшого він залишався непоміченим для української аудиторії, — у мене часом затамовувало подих. Не вірилося, що ми це зробили! І це тільки додавало зусиль і впевненості в тому, що ми рухаємося правильним шляхом. Тому в мене питання про силу, впевненість у собі вирішувалося якось автоматично: коли займаєшся тим, що вмієш і що любиш, і це приносить неймовірну насолоду, бо ти відчуваєш, що це затребувано у світі (як би це голосно не було сказано), то стать тут — пробачте мені — ні до чого.
Скільки людей у Вас у підпорядкуванні?
— На сьогодні — це понад 350 осіб…
Чи вистачає у Вас часу на родину, з такою відповідальною роботою і такою кількістю завдань?
— У мене просто родина невелика: сину 19 років, він достатньо самостійна людина. Я мало часу витрачаю на домашні справи — в цьому мені пощастило. Готую не часто, але ті, хто куштував, кажуть, що дуже смачно.
Яка Ваша улюблена страва?
— Люблю те, що вмію гарно готувати, в моєму випадку — це борщ. Ще люблю млинці, які готує мій син, — це, до-речі, теж часткова відповідь на запитання про сім’ю.
Чого б Ви хотіли побажати нашим читачам та всім українцям за кордоном?
— Миру. Це те, чого я бажаю і читачам і українцям і всім людям на планеті.
