Розвиток технологій поступово змінює наш світ. Змінюються моделі споживання інформації, слідом за ними змінюємось ми і наше уявлення про компанії, державні інститути та суспільство. Про те, чи розвивається цифровий консалтинг в Україні, що стає причиною потужних кібератак і якою має бути система комп’ютерної безпеки в країні, сьогодні нам розповідає Олександр Якович Ольшанський, президент холдингу Internet Invest Group, відомий підприємець у галузі інформаційних технологій та батько українського Інтернету.
Розкажіть, будь ласка, про головні напрями роботи холдингу Інтернет Інвест Груп, який Ви очолюєте. Як створювався холдинг і якою Ви бачите його головну функцію?
— Наразі до холдингу входять різні компанії із різним ступенем зрілості. До того, як з’явився Internet Invest, я займався інтернет-провайдингом. Потім провайдерський холдинг, який я очолював, було продано і після цієї корпоративної угоди, я розпочав свою власну справу. Я придбав компанію-реєстратора доменних імен — imena.ua. Доменне ім’я — це назва сайту, яку ви набираєте під час його пошуку в Інтернеті. А доменний реєстратор — компанія, що реєструє такі імена у центральних реєстрах. Реєстратори мають акредитацію таких реєстрів. На світовому рівні реєстраторів акредитує міжнародна корпорація з управління доменними іменами та IP-адресами — ICANN. У світі компаній, акредитованих ICANN, усього дев’ять сотень. В Україні — дві (одна з яких imena.ua), що зовсім не мало для нашої країни. Потім у холдингу Internet Invest з’явилися інші напрями, зокрема — хостинг, а потім вже — цифрова консалтингова агенція «Ольшанський та Партнери», яка займається консалтингом у мережі «під ключ».
Що стало поштовхом до створення такого потужного холдингу?
— Все сталося само собою. Інтернетом я займаюсь, починаючи від 1996 року, більш активно з — 1999, оскільки у 1996 Інтернет існував у дуже обмеженому сегменті. Але так склалося, що усе моє бізнес-життя пов’язане із мережею, і мені це подобається.
Що Ви вважаєте найбільшим Вашим досягненням відтоді, як Ви очолили Інтернет Інвест Груп?
— Знаєте, це одне із тих кармічних питань, на які я міг би відповісти, трохи змінивши слова класика: я сподіваюся, що головне моє досягнення попереду.
Скільки підрозділів входить сьогодні до агенції «Ольшанський та Партнери»?
— Їх чотири. Інколи вони переплітаються між собою, адже консалтинг та маркетинг не є простими різновидами ділової активності. Двома словами це важко описати. Втім, можу зазначити, що фактично ми робимо таке — до нас звертаються представники компаній, які хочуть, щоб їхні товари, послуги і клієнти не просто були присутні у Мережі, а приносили постійний прибуток та зростання. І ми робимо все, що для цього потрібно, починаючи зі створення стратегії і закінчуючи необхідними технічними роботами.
Минулого року ми всі стали свідками потужної атаки комп’ютерного вірусу, який мало не спричинив серйозних інфраструктурних проблем у нашій країні. Як Ви оцінюєте стан вітчизняної кібербезпеки?
— Нас вона не торкнулася, адже ми дуже обережно ставимось до софта, що розповсюджується централізовано. Усі фахівці знали, що рано чи пізно така атака може відбутися. Небезпека полягала не у факті створення електронної бухгалтерської звітності, а в тому, що у нас ринок цих електронних послуг було монополізовано. Ми мали одного домінантного розробника, а якщо ви маєте лише одного розробника — то раніше чи пізніше з’являться «злі люди» й через цього розробника зроблять свою чорну справу, у цьому випадку — запустять вірус. Розробник, зрештою, не винен. Не можна створювати монополії на ринку електронних послуг, бо це елементарно суперечить принципам Інтернет безпеки. Наприклад, мене насторожили нещодавні підсумки засідання Ради Національної Безпеки та Оборони (РНБО) — там йшлося про створення єдиної загальнодержавної системи безпеки, яка має бути дуже потужною та надійною. Адже коли ви створюєте щось одне, щось супер-мега-захищене, то воно само в собі вже містить високий ризик того, що це буде зламано, оскільки речей, які не можна зламати, не існує у природі. У інженерів це зветься — «єдиною точкою відмови». Як тільки ви створюєте подібну «точку» — вам загрожує небезпека. Слід розуміти, що Інтернет як система влаштований з точністю до навпаки. Його «стійкість» не пов’язана з надійністю його окремих вузлів. Маловідомо, але коли наприкінці 1960-их років, тільки-но зайшла річ про створення наднадійної мережі (пра-Інтернету), то головною вимогою була необхідність створити Мережу, надійність якої не залежала б від надійності її вузлів. Що, власне, й було зроблено. Ця концепція є досить складною для розуміння, й особливо складною вона є, якщо ви не інженер, що працює у цій царині. Уявіть, що йдеться про побудову літака, надійність якого не залежить від надійності його вузлів. Це здавалося неможливим, але такі структури існують і в сучасному децентралізованому світі цей процес триває. Децентралізовані системи мають особливий різновид надійності. Ці системи є не просто надійним, вони є антикрихкими — у розумінні Ніколоса Талеба, вони можуть виживати за будь-яких умов. А коли хтось, працюючи над будь-яким рішенням, ігнорує цей принцип — тоді з’являється небезпека.
Як Ви оцінюєте систему комп’ютерної безпеки у нашій країні?
— У комерційних структурах така система є непоганою — в Україні чимало гарних спеціалістів. Я навіть думаю, що їх трохи більше, ніж у Європі. Але у державних структурах ситуація не така добра. Інформаційна безпека — це ще одне обличчя війни. А війна — дуже професійне заняття. Тому питаннями безпеки мають опікуватися високопрофесійні інженери, які розуміють, що вони роблять. Я захоплююсь військовою історією, і можу сказати, що з часом керування військовими операціями все більше й більше переходить на рівень лейтенантів, і навіть сержантів — тобто на рівень тих, хто є безпосередньо задіяним у бойовій операції. Тут відбувається приблизно те ж саме. Потенціал у нас, звісно ж, непоганий. Все псує забюрократизованість і прагнення до централізації. А сучасна інформаційна безпека, навпаки, — сильно пов’язана із децентралізацією.
Які з держав світу йдуть попереду у сфері поголовної інтернетизації?
— Ви будете здивовані, але першість за щільністю комп’ютерів, підключених до Мережі, належить не Штатам. Певний час ця першість була за Південною Кореєю. Але США є абсолютним лідером у створенні цифрової індустрії як такої.
Є така річ — цифровий суверенітет. Якщо у 1960-их роках минулого століття суверенітет забезпечувався ядерною зброєю, кордонами та потужними спецслужбами, то зараз ознаками цифрового суверенітету є власна соціальна мережа, власна пошукова система та власна система геопозиціонування. У найближчий час до цього можна буде додати власну інфраструктуру криптовалютного ринку. Й тут сталася дивна річ –маючи величезний потенціал, входячи до топ 5 чи топ 7 країн з програмування, — за усі роки незалежності Україна не спромоглася створити жодного Інтернет-проекту світового рівня. Ми не маємо власної соціальної мережі, власної пошукової системи, власного мессенджера та власної платіжної системи.
Чому? У нас не хочуть у це вкладати гроші?
— У мене є власна версія. Я бачив, як це все розвивалося, і можу сказати, що наша держава безвідповідально ставилася до того, що могло б перетворитися на глобальний проект. Чому це відбувалося — через зраду чи через дурість — мені сказати важко. Наприклад, у 2000-х роках Україна була світовим лідером у програмному забезпеченні для ІР-телефонії. Багато систем електронних платежів було написано на базі софта, розробленого у Києві. Але це все було знищено. Єдине, що вдалося збудувати — то це власну провайдерську інфраструктуру.
Тобто, українська держава веде війну проти власного бізнесу і в цій війні періодично перемагає. Я не знаю, чому так сталося, думаю, що це спадок комуністичного мислення.
Себто, прийде нове покоління і усе зміниться?
— Сподіваюсь, що так, але це нове покоління буцімто й прийшло. Розумієте, поїзд не стоїть на місці. Ось зараз відбувається розвиток ринку криптовалют. Поки ще не пізно — треба створювати власну інфраструктуру, наприклад, — біржу криптовалют в Україні, адже вже за рік місце буде зайнято. Зараз неможливо створити власну пошукову систему та власну соціальну мережу, бо місце вже зайнято. А можливості мати це все не чуже, а власне, у нас були. Наразі користуємося чужими розробками — а вони не безкоштовні та несуть з собою певні політичні ризики.
Розкажіть, будь ласка, про Ваш холдинг. Як відбувається, скажімо, кадровий відбір? Є якісь особливі вимоги?
— Особливих вимог немає. Беремо тих, хто не боїться навантажень та не боїться роботи. Ми вимагаємо від людей реальної роботи у реальних умовах. Ми вимагаємо від людей бажання вчитися, адже цифровий світ потребує постійного оновлення знань.
Скільки у Вас зараз співробітників і чи можемо сказати, що це найкращі уми комп’ютерної галузі України?
— Працівників у нас не так уже й багато, але всі вони — професіонали. Адже Internet Invest зосереджений на В2В бізнесі. Тобто, ми надаємо послуги іншим бізнесам. Тому нам не потрібно дуже багато людей, але вони повинні бути кращими.
Ви відомий як голова Оргкомітету iForum — масштабного ІТ заходу на терені Східної Європи. Чим вона здивує відвідувачів цього року?
— Щороку Internet Invest є співорганізатором найбільшої інноваційної конференції iForum, що об’єднує найкращі компанії, проекти та персоналії у сфері ІТ та суміжних галузей. IForum — це феномен українського цифрового ринку: дев’ять років поспіль наймасштабніша ІТ-конференція створюється на волонтерських засадах, силами компаній, що займають активну бізнесову та громадську позицію.
Цього року буде вже 10-а, ювілейна, конференція. І там можна ознайомитися з усіма трендами розвитку, які існують сьогодні, зокрема, стартапи, криптовалюти, biotech, доповнена реальність, ігрові технології, блокчейн. Ми ж, як організатори, розглядаємо iForum як місце обміну ідеями. Адже із такого обміну народжується майбутнє.
