Чи здобуває велика українська політика жіноче обличчя, на скільки важлива наявність жінок-депутатів у ВР, чи стала «ґендерна квота» революційним проривом в українській політичній системі та про законопроект нової медичної реформи для Fashion of Diplomacy розповідає Ірина Сисоєнко, народний депутат України VIII скликання, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, Член Асоціації адвокатів і юристів України.
2017 рік став справжнім проривом щодо євроінтеграції
МЗС приписує цю заслугу собі, Адміністрація Президента — собі. Яким є, на Вашу думку, внесок Верховної Ради у те, що ми наблизилися до Європи?
Справді, цього року ми стали на крок ближче до Європейського союзу. Але смію зазначити, що Євроінтеграція — це не тільки безвіз. Для повної імплементації Угоди про асоціацію потрібна політична воля і уряду, парламенту. Так, прем’єр-міністр повинен надати повноваження віце-прем’єру по питаннях євроінтеграції контролювати виконання покладених на державу обов’язків по євроінтеграції, а у випадку виконання мати можливість впливати на це. А парламент, в свою чергу, має приймати євроінтеграційні закони, потрібно зазначити, що Угода про асоціацію передбачає зміни до понад 350 законодавчих актів відповідно до законодавства ЄС.
Європейська інтеграція — це щоденні системні зміни
З упевненістю можу сказати, що європейська інтеграція — це щоденні системні зміни, як результат спільної роботи парламенту, уряду та, безумовно, громадськості. Щодо «безвізу» можу з упевненістю сказати, що це безсумнівний прорив у модернізації нашої країни, через можливість наших громадян на власні очі побачити дію стандартів ЄС, які ми маємо на меті запровадити в Україні в рамках імплементації Угоди про Асоціацію.
Представниця Вашої політичної сили стала одним з найдієвіших віце-спікерів ВРУ. Чи можна сказати, що велика українська політика здобуває жіноче обличчя?
У жовтні 2015 року, норму про «ґендерну квоту» вперше включили до виборчого законодавства України. Це стало революційним для української політичної системи. Законом України «Про політичні партії в Україні» встановлено розмір квот, що визначає мінімальний рівень представництва жінок і чоловіків у виборчому списку кандидатів у народні депутати України від партії у загальнодержавному окрузі, кандидатів у депутати місцевих рад в багатомандатних виборчих округах і має становити не менше 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку. А ст. 17–5 цього ж Закону гарантує додаткове державне фінансування партії, яка за результатами виборів має у своєму складі не більше дві третини однієї статті.
Окрім партії «Самопоміч», у якій із обраних 32 народних депутатів, серед яких пройшли 11 депутатів-жінок, тобто майже 36 % (третина), ніхто з інших партій цього показника не мав.
Чи здобуває велика українська політика жіноче обличчя… важко сказати. За результатом гендерного моніторингу парламентських виборів 2014 року жінки-кандидатки в політиці є значно менш помітними, ніж чоловіки. Проте, наша політична сила своїм прикладом намагається викорінювати андроцентризм в українському політикумі.
У Вашій фракції багато жінок. Це — гендерна реформа української влади?
В той час, коли чоловіки багато воюють, а це чи міжособистісні конфлікти, чи війна інтересів і т.д. — жінка концентрується на мирному вирішенні проблем. Адже жінці притаманна риса душевності, креативності, тому стає зрозуміло, що чим більше жінок займаються соціальними питаннями, питаннями охорони здоров’я, захисту дітей, екології, тим більш соціально орієнтованою стає наша політика. Саме над соціальними питаннями чоловіки інколи навіть не задумуються, оскільки це стоїть на периферії їх інтересів.
А, отже, досягнення успіху у вище вказаних сферах суспільного життя і є нашою прерогативою — жінок-політиків, оскільки це часто наш біль, в якому ми є більш ефективними, ніж чоловіки.
Ви заснували «Медичну школу». Ви намагаєтеся таким чином зупинити відтік кваліфікованих кадрів за кордон?
Я не можу лікувати хворих, але я можу внести свій вклад, щоб ті, хто лікують хворих були максимально висококваліфікованими! Це моя особиста філософія, якою я керуюсь в щоденній роботі, думаючи про пацієнтів.
Дуже рада, що проект Medical School (школа професійного розвитку медичних працівників) продовжує свою роботу.
Вважаю важливим такий майданчик для комунікації. Адже, приймаючи нові закони, створюючи нові умови для медичних працівників, робота Medical School — є моєю рукою підтримки, допомоги, співпраці з медичними працівниками.
Вся робота школи для відвідувачів відбувається на безоплатній основі! Ми регулярно проводимо лекції з приводу професійного підвищення кваліфікації лікарів, медичних сестер на різні цікаві теми, намагаємось залучати практикуючих фахівців і створювати умови, щоб вони ділились знаннями та досвідом з іншими.
Фаховий та висококваліфікований медик — запорука якісної медичної допомоги пацієнту!
Ваше ставлення до медичної реформи?
Сьогодні реформування системи охорони здоровʼя є одним із найбільш актуальних та обговорюваних питань в українському суспільстві.
Передусім це експерти у сфері охорони здоровʼя та громадські діячі, народні депутати та інші політики, керівники закладів охорони здоровʼя та пересічні медичні працівники. Усі вони мають власне бачення щодо реформи охорони здоровʼя та її наслідків для громадян нашої держави. На жаль, сформоване це бачення переважно на підставі особистих переконань, а не внаслідок опрацювання останньої редакції законопроекту «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». Переглянувши досить велику кількість «аналітичних» статей та «професійних» коментарів «експертів», стає зрозумілим, що ці люди зовсім не знайомі із текстом цього законопроекту, який є підготовленим та поданим до другого читання. Адже, всім відомо, що до вказаного законопроекту було подано майже 900 поправок.
Відповідно до вище вказаного законопроекту у межах Програми державних гарантій передбачено оплату за рахунок держави за медичні послуги і лікарські засоби, не лише первинної ланки, екстренної медичної допомоги, паліативної допомоги, а і вторинної ланки, високоспеціалізованої медичної допомоги, медичної реабілітації. У тому числі оплаті підлягатимуть і пологи. Держава буде оплачувати кожною копійкою, що є в бюджеті за медичні послуги і лікарські засоби. Також в законопроекті поняття «клінічні протоколи» залишаються в редакції діючого законодавства, але це не означає, що лікарі не зможуть лікувати за європейськими настановами українських пацієнтів.
Для тих громадян, хто може оплачувати власними коштами: законопроект дає можливість одержати медичну допомогу в приватному медичному закладі, за умови, що держава оплатить лише вартість тарифу в приватний заклад, як і в державну лікарню, а різницю між тарифом і вартістю послуги в приватній лікарні, має оплатити пацієнт самостійно.
Також передбачено можливість вибору лікаря пацієнтом та те, що отримані медичні послуги та лікарські засоби мають бути належної якості тощо.
Тому можна із упевненістю сказати, що «страшилки» про медичну реформу поширюють ті, кому вигідно зберегти «тіньові потоки» від пацієнтів. А насправді проведено колосальну роботу і маємо досить таки ґрунтовні напрацювання, які згодом, я сподіваюсь і дуже хочу в це вірити, виведуть систему охорони здоров’я нашої держави на якісно новий рівень задля покрашення стану здоров’я та якості життя кожного з нас. І нарешті Україна зможе реалізувати те, що багато країн пострадянського простору зробили ще 15–20 років тому. Тепер черга за народними депутатами. Сподіваюсь, вони підтримають ініціативи, що пропонуються законопроектом!
