До нас завітала олімпійська чемпіонка, віце-президент української федерації гімнастики Стела Захарова і розповіла нам, що змінилося в житті та діяльності за більш, ніж два роки війни.
– Як переживаєте війну ви та ваші близькі?
Я і моя сім’я як і всі звичайні українці до сих пір не можемо звикнути до сьогоднішніх реалій. А реалії нашого життя – це війна, повітряні тривоги і вибухи, моторошні новини і дуже розмите майбутнє. Звичайно, вже зараз, коли пройшло більше двох років війни, ми всі адаптувались і пристосувались до постійного стресу і напруги, але звикати до такого не треба, потрібно віднаходити в собі сили йти і робити те, що в змозі для себе і своєї країни. О я і збираю себе до купи та роблю те, що повинна для України. Повітряні тривоги, вибухи, уламки ракет та дронів на подвір’ї – це дуже страшно, але впадати у відчай я не маю права – ми не маємо право, бо є дещо страшніше – це передова, де наші славетні воїни віддають своє життя за збереження цілісності нашої країни і нашої нації.
– Чому ви не виїхали за кордон?
А чому я повинна виїжджати? Я вже жила за кордоном і коли ми нарешті повернулись на рідну землю, я відчула себе по-справжньому щасливою. В Україні пройшло моє дитинство, і саме тут я стала олімпійською чемпіонкою. Тут моє коріння, тут наша сім’я стала на ноги. А зараз у найважчі часи для України ми всі працюємо задля перемоги. Вважаю, що кожен українець повинен робити свій вклад у перемогу. Виїхати можна будь-коли і будь-куди, але що буде з нашою країною? Українці повинні мужньо зібрати всі свої сили і робити все можливе і не можливе для перемоги і майбутнього наших дітей і онуків. Я люблю Україну і хочу жити тут, на рідній землі.
– Як війна вплинула на вашу діяльність і спорт в цілому?
На жаль, на початку війни ми вимушені були відмінити проведення 20-го ювілейного міжнародного гран-прі зі спортивної гімнастики «Ukraine International Cup». Скільки сил було вкладено, скільки часу було витрачено на підготовку і все в одну мить перекреслила війна. «Ukraine International Cup» – це не тільки іміджевий захід для Києва, але і важливий етап підготовки наших гімнастів до виступів на міжнародних кубках та чемпіонатах, а також дебют для перспективних гімнастів на професійному помості. Маю надію, що у цьому році ми все ж таки зможемо провести «Ukraine International Cup» хоча б на рівні всеукраїнського. Стосовно спорту в цілому, то він досяг критичного рівня. І якщо війна не закінчиться найближчим часом, то у нас не залишиться спортсменів і тренерів, які можуть представляти Україну на міжнародній арені. Ситуація така, що вже зруйновано більше 500 спортивні об’єкти по всій Україні, більше 400 спортсменів та тренерів загинуло. Існує проблема дефіциту кадрів та неможливість нормально тренуватись. Але наразі, навіть у таких жахливих обставинах і умовах наші спортсмени і тренери знаходять ресурси, можливості тренуватись і достойно виходити на світову арену. Вони здобувають медалі і прославляють Україну. І це прояв справжньої любові до своєї країни та високий рівень патріотизму. Я, як віце-президент української федерації гімнастики, всю свою увагу спрямувала на національну збірну, яка готується до Олімпійських ігор 2024, а також на пошук та підготовку талановитих та перспективних спортсменів до наступного олімпійського циклу.
– Чи змінила війна стосунки з друзями, знайомими і колегами? Якщо так, то як саме?
Так, війна дуже добре відфільтрувала своїх і чужих, показала справжнє обличчя кожного і тепер я знаю, хто друг, а хто ворог. Я дуже рада, що моє оточення, мої друзі – це свідомі і адекватні люди. В критичний момент ми іще більше згуртувались, допомагаючи один одному. Це стало особливо відчутно, коли ми почали боротьбу щодо недопущення росіян і білорусів до Олімпійських ігор і усунення їх взагалі з міжнародної арени. Були і розчарування у колегах, які, на жаль, підтримали російську агресію. З такими людьми я просто перервала спілкування і зробила висновки.
– Як у вас виходить бути на позитиві, гарно виглядати і бути соціально-активною в такі важкі часи?
Я все своє життя щодня займаюсь фізичною активністю, а це – запорука гарного самопочуття і профілактика стресу. Всім рекомендую хоча б легкі пробіжки і гарний настрій гарантований! Також не сиджу у телефоні і не читаю всі новини підряд, а якщо читаю, то лише із перевірених офіційних джерел. Інформаційне сміття дуже виснажує та викликає відчуття тривоги. Раджу фільтрувати все, що читаєте. З війною я почала більше проводити часу з сім’єю, займатись улюбленими справами – це добре відволікає і заспокоює. Будую плани на майбутнє, не дивлячись на війну – це надихає, надає сил і просто є куди жити. Тож шукайте те, що вас радує, надихайтесь і будьте здорові! Україні потрібні сильні, здорові і рішучі люди.
