У День Української Державності — свято глибоких сенсів, коріння і національної гідності — в ефірі програми «Ранок у великому місті» на ICTV2 пролунали поетичні рядки, здатні розчулити навіть тих, хто звик тримати стрій. Ведучі Юлія Зорій, Григорій Герман та Олександр Швачка зачитали вірш «Дивлюся на зоряне небо, крізь потяга рух» — емоційне послання від української захисниці, вчительки, музикантки й волонтерки Христини Панасюк, яка нині служить у Збройних Силах України.
У ці рядки вкладено не лише особисту пам’ять про мирне життя, але й силу віри — віри в перемогу, відновлення і майбутнє. Це не просто поезія. Це дипломатія серця, яка говорить до всього світу про незламність українського духу — через мистецтво, крізь біль і надію.
Христина Панасюк — жінка з позивним «Щастя», яка пройшла шлях від шкільної класної кімнати до лінії фронту. Її голос звучить не лише в піснях, написаних ще з юності, а й у підрозділі морської піхоти 126-ї бригади тероборони. Сьогодні її слово — як броня. Воно лікує, зміцнює, надихає.
«Я бачу Азовське і Чорне на волі й без мін.
Я бачу Донецьк і Луганськ синьо-жовтим і вільним.
Я бачу щасливе майбутнє усіх поколінь.
Квітучу, натхненну, єдину мою Україну!»
Ці рядки прозвучали у день, коли Україна вшановує своє державотворення, свою спадщину, свою віру. У день, коли ми згадуємо, що за кожним гербом і кожним прапором стоять люди — з живими серцями, незламною волею, і голосом, який чують.
Fashion of Diplomacy вкотре наголошує: справжня дипломатія — це не лише перемовини за столом. Це і поезія, і пісня, і вчинок. Це жінка на передовій, яка несе з собою не лише зброю, а й культурну силу слова.
