Труси та боксерські рукавички замість білого комірця, шолом та капа замість краватки. У разі помилки не штраф чи догана від керівництва, а відлік рефері та свист розчарованої публіки. Натомість який офісний інтелектуал не мріє, щоб саме його руку, обмотану боксерським жгутом, підняв суддя після запеклого двобою. І які б ярлики про розумові здібності не клеїли боксерам, справжні поціновувачі цього спорту, після важкої офісної роботи мчать до спортзали аби відволіктись від аналізу графіків завдяки відпрацюванню серії голова-тулуб-ухил, або джеб-джеб-хук.
Водночас бій з тінню це добре, але для кожного, навіть не професійного спортсмена настає момент, коли починає кортіти випробувати свої сили. Адже спорт – це звісно здоров»я, втім, поклавши руку на серце, передовсім це змагання. Є два виходи з ситуації. Почати поночі пішки гуляти Борщагівкою чи Троєщиною голосно розмовляючи з бабусею по iPhone6 (бажано мати з собою зарядний пристрій). Або ж взяти участь у вже традиційних боях білих комірців.
Потрапити на ринг має змогу кожен зареєстрований, а отже підготовлений охочий. На ринг виходять і майстри спорту і ті хто займається лише рік. Наймолодшим учасникам по 19-20 років, а найстаршому, цього разу, 60. У двобоях сходяться, приміром системний адміністратор з офіцером розвідки, який щойно з АТО, бармен нічного клубу та власник фінансової компанії. Звісно організатори зважають на вік, досвід та вагу учасників, відбираючи пари.
Бої проводять вже 28 раз, тож захід став традиційним. Цього разу, а саме 6 квітня, канати рингу натягнуть у столичному клубі D”Elux на вул.. Грушевського 3 о 19.00.
«Ведь бокс не драка, это спорт отважных и тд…» (В.С. Висоцький)
