Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Грузія в Україні, Гела Думбадзе, ексклюзивно для FD, розповідає про спільні економічні, політичні та культурні орієнтири наших держав та про святкування 100-річчя дипломатичних взаємин між Києвом та Тбілісі.
МИ МАЄМО БАГАТО СПІЛЬНОГО Й ТЕ, ЩО Я ВВАЖАЮ НАЙГОЛОВНІШИМ, — У НАС СПІЛЬНИМИ Є ДУШЕВНЕ ТЕПЛО, ГОСТИННІСТЬ, СВОБОДОЛЮБСТВО ТА ВІДКРИТІ СЕРЦЯ.
У цьому році святкуватиметься сторіччя дипломатичних взаємин між нашими країнами. Які святкові заходи з цієї нагоди заплановані Вашим посольством?
— Це дуже важлива дата. Вона вже обговорена на найвищому політичному рівні. У січні під час візиту голови парламенту Грузії на зустрічі із президентом України паном Петром Порошенком було також роглянуте це питання. Таким чином ця знакова ювілейна дата святкуватиметься в обох наших країнах на рівні урядів та парламентів. Будуть спеціальні протокольні заходи, культурні та наукові заходи. Сторіччя встановлення дипломатичних взаємин відзначатиметься четвертого липня. Минулого року ми відзначали 25-річчя відновлення дипломатичних взаємин. Також цьогоріч ми святкуємо сторіччя заснування першої Демократичної Республіки Грузія, і я маю відзначити, що всі ці славетні річниці святкувалися, святкуються та святкуватимуться на належному рівні і в Грузії і в Україні.
Розкажіть, будь ласка, з чого почалася історія українсько-грузинських двосторонніх взаємин новітнього часу вже після розпаду СРСР?
— Після розпаду СРСР, коли виникли нові незалежні держави, постала необхідність встановлення прямих дипломатичних взаємин, що ми й святкували минулого року. Але ми і в Грузії і в Україні пам’ятаємо те, що незалежність наших держав та їхня зовнішньополітична активність почалися не 25 років тому. Відразу після дезінтеграції Радянського Союзу ми підписали усі необхідні договори та угоди, які зробили можливим подальший розвиток тих традиційно добрих взаємин, які у нас були за часів СРСР. Ми маємо багато спільного і те, що я вважаю найголовнішим, — у нас спільними є душевне тепло, гостинність, свободолюбство та відкриті серця.
Які напрями Ви визначили б як пріоритетні у взаєминах наших двох країн?
— Одним із пріоритетів я би визначив розуміння політичного курсу, розуміння того, куди ми рухаємося. Це і є основа. Це — напрям до євроатлантичних структур. Це — ідентична проблематика тимчасово окупованих територій. Це — наше співробітництво на міжнародному рівні. Виходячи із цього, багато галузей — економіка, культура, наука, освіта — мають спільні орієнтири. Впродовж багатьох років ми йшли пліч-о-пліч. Коли Грузія мала проблеми у 1992–1993 роках (маю на увазі абхазьку війну), українці разом із нашими бійцями стояли проти ворога пліч-о-пліч й ми постійно намагаємося наголошувати на цьому. Зараз грузини воюють, захищаючи Україну. Отже, у нас багато спільних пріоритетів. Упродовж багатьох років ми намагалися надсилати ідентичні імпульси до Києва. Ми показували, що ваше життя та ваші проблеми є нам близькими. У 2014 році я був міністром з питань діаспори й коли у вас в Україні почалися трагічні події, тоді уряд Грузії закликав допомагати українцям. Було організовано чартерний рейс, я прибув особисто та забрав 120 дітей, у яких батьки загинули у Донецькій та у Луганській областях, — для цих дітей було створено спеціальну програму відпочинку на Чорному Морі. Вони відпочили за спеціальною програмою й тоді я сказав, що Грузія щойно отримала 120 нових послів. Півроку тому Україну відвідала група грузинських парламентарів, представників об’єднання українсько-грузинської дружби. Я, військовий аташе, радник нашого Посольства разом із нашими парламентарями відвідали прифронтову зону на Донбасі, населені пункти Широкине та Волноваху, й цим візитом ми підкреслили, що ми разом з Україною. У тому числі, й на лінії розмежування. Головне, що є між нашими народами, — це те, що коли українці приїздять до Грузії, то їх завжди зустрічають із доброю широкою посмішкою. І я сподіваюсь, що так само зустрічають грузинів в Україні.
Як би Ви охарактеризували українсько-грузинську співпрацю в економічній сфері?
— Економічна співпраця є надважливим чинником для наших країн. Упродовж багатьох років діє міжурядова економічна комісія.
Задіяні багато галузей, — передусім, йдеться про сільське господарство. Від української сторони до Грузії надходить металургійна продукція — залізо, арматура та інше. Наразі товарообіг зріс на 4,6 % — фактично за останні місяці. На це не могли не вплинути візити вищих політичних керівників — зокрема, й візити Вашого Президента, прем’єр-міністра та керівника парламенту Грузії й наших парламентських делегацій. У січні 2018 року відбувся візит керівника парламенту, про який я вже згадував. Наразі планується офіційний візит міністра закордонних справ Грузії. Такі візити, такі зустрічі завершуються підписанням документів, які зміцнюють наше стратегічне партнерство, й усі ці аспекти впливають на розвиток бізнес-взаємин між нашими країнами у якості позитивного чинника. Звісно ж, не всі можливості ще використано, й ми маємо усі умови, щоб подвоїти товарообіг. Для цього є усі передумови.
Яким, на Вашу, думку є найбільше досягнення українсько-грузинської двосторонньої співпраці?
— Я би назвав угоду про стратегічне партнерство між нашими країнами. Зростає товарообіг. Зростає кількість українських туристів, які відвідують Грузію. У сфері туризму це зростання сягає 10 %. Минулого року 193 тисячі українських туристів відвідали Грузію.
Але є ще й гуманітарна сторона нашого співробітництва. Є багато спільних родин. Це свідчить багато про що. Це все матиме позитивні наслідки у майбутньому. Найбільше досягнення — це те, що коли ми, грузини, маємо певні проблеми, ми знаємо, що Україна завжди нас підтримає на міжнародній арені. Сподіваюсь, що й в українців є впевненість у тому, що Грузія завжди стоятиме за Україну. Таку солідарність можна охарактеризувати як найбільше досягнення. Із впевненістю можу сказати, що якби в Грузії проводилося опитування щодо того, яка країна є найпопулярнішою, то Україна однозначно посіла б перше місце.
Чи є в Грузії зацікавлення українською культурою? Чи вивчається у Вашій країні українська мова?
— Так, звісно, зацікавлення існує. Культурні орієнтири обох країн — це Леся Українка та Давід Гурамішвілі. У місті Телаві, де мешкала Леся Україна, під час візиту пана Гройсмана було відкрито чудовий пам’ятник цій геніальній українській письменниці. Багато людей з Грузії приїздить до України — або як туристи, або приїздять працювати. Важко знайти хоча б один регіон України, у якому не мешкали б наші громадяни. Україна для грузинів — це зрозуміла та дружня країна.
Чи здійснюється обмін студентами між нашими країнами?
— Безумовно, але він не надто великий, на жаль. У листопаді 2017 року я збирав усіх грузинських студентів, які навчаються у ВНЗ Києва — їх було близько 100 осіб. У попередні роки грузинських студентів було більше, звісно ж. В освітній галузі в Грузії останнім часом починають активно розвиватися приватні ВНЗ й тому механізми та схеми освіти все більше відрізняються від української освітньої системи.
Через це нашою головною метою повинен стати пошук спільних стандартів у цій галузі.
Зараз багато країн розвивають медичний туризм. Що можуть Україна та Грузія запропонувати одна одній у цій сфері?
— У Грузії розвиваються усі туристичні напрямки, зокрема й медичний. У нас багато курортів, які були відомими ще в радянський час і які нині потребують серйозних інвестицій. Маю на увазі — Боржомі, Набеглаві, Саірме, Абастумані, Цхалтубо. Ця сфера лишилася та є привабливою цариною для залучення інвестицій.
У Грузії великою популярністю користується Трускавець. Багато грузинів відвідує цей курорт у Львівській області. Україна дуже багата у природному аспекті. Багато чого вартують Карпати. У цій галузі треба ще багато зробити, але є традиційні напрямки співпраці у сфері медичного туризму, які, на жаль, поки що невідомі в Грузії.
Отже, є над чим працювати.
Який регіон України подобається Вам найбільше?
— Я дуже люблю Київ. Шість років тому я працював у Посольстві Грузії в Україні та провів 4 роки у Києві. Мені дуже подобається Львівська область. Подобається старовинний Львів. Також маю відзначити дуже гарну природу у Херсонській області. Нещодавно я відвідав Сумщину. Бачив Ваш найбільший дендропарк в Умані.
До Карпат поки що не добрався, але планую там побувати неодмінно. Ну, і звісно ж, не можу не згадати про Одесу. У нас там є консульство. Там є велика грузинська діаспора. Там багато грузинів, які зробили свій внесок у розвиток України.
Серед них багато чудових виноробів. У вересні минулого року я відвідував це прекрасне місто.
Чого б Ви хотіли побажати читачам нашого видання?
— Дружньому українському народові я хотів би побажати миру та стабільності. Тому що це — головний фундамент розвитку. Бажаю частіше приїздити до Грузії. Бажаю, щоб авіасполучення між нашими країнами стало б доступнішим для якомога більшої кількості людей. Щоб грузини їздили до України, українці — до Грузії. Ми повинні знаходити точки дотику, щоб взаємини між нашими країнами слугували б прикладом для інших держав — як треба дружити, як треба розвиватися. Грузія завжди відкрита для Вашої країни і це я вважаю головним…
