У 1897 році Російську імперію відвідав президент Французької республіки Фелікс Фор. Чи був він на українських землях, невідомо, але про стрімкий розвиток промисловості у Криворізько-Донецькому регіоні йому розповіли. Тому після повернення до Парижа, коли представники торгового світу та промисловці влаштували йому бенкет, Фор, перебуваючи під враженням від почутого, у своїй промові зазначив: «Не втрачаючи ні хвилини, розпочинайте здобувати нові ринки… поспішайте направити у ледь знайомі недосліджені області приватну ініціативу… сприяйте еміграції капіталів. Не дамо випередити себе іноземним конкурентам…». Його почули. Так, якщо, за підрахунками дослідників, у 1870-ті роки було відкрито усього 5 французьких акціонерних товариств, у 1880-ті — 9, то у 1890-і — 29, з яких 18 — у 1896–1900 рр. Це був найбільш значущий період французького інвестування у промисловість України.
Наприкінці ХІХ ст. французькі інвестиції стали вирішальними у справі початку першої індустріалізації України (тоді Південна Росія).
Саме Франція простягла руку Україні в той час, коли бюрократичні імперські структури влади протягом десяти років відмовлялися від фінансування робіт з промислової розробки високоякісної залізної руди на Криворіжжі, руди, що вирішувала долю розбудови важкої промисловості України.
У грудні 1880 р. український поміщик, який ініціював та фінансував дослідження рудного родовища, — О. М. Поль — знайшов у Парижі людей, зокрема Поля Талабо, які ризикнули й створили акціонерне товариство Залізних руд Кривого Рогу з капіталом у 5 млн. франків. Товариство видало 10000 акцій по 500 франків, що були розібрані за 24 години! Серед акціонерів були французькі підприємці, банкіри, інженери, імена яких відомі, та які добре зналися на справі. Справа з промислових розробок руди рухалася швидко, надаючи першому в Катеринославській губернії заводу англійця Джона Юза (Юзівка, сучасне місто Донецьк, Донецький металургійний комбінат) найкращу руду для виробництва залізних рейок.
Акціонерне товариство залізних руд Кривого Рогу було другим за часом створення французьким товариством в Україні. Першим було Французьке Гірниче і Промислове Товариство, відоме під назвою «Рутченківське Гірниче і Промислове Товариство» (1875 р.), третім — Товариство для розробки кам’яної солі та натуральної соди на Півдні Росії (1884 р.). Таким чином, перші промислові акціонерні товариства, створені за рахунок французьких інвестицій в імперії, діяли саме в українському регіоні.
Від початку 1880-х років, коли в Україні почав розвиватися новий гірничозаводський район, минуло 20 років, і регіон у своєму розвитку залишив далеко позаду і затьмарив своєю славою інші регіони імперії — Уральський і Польський. За темпами зростання українського промислового регіону — «успіхи нечувані, картина розвитку виробництва — американська» — констатували дослідники на початку ХХ ст. І все завдяки іноземним інвестиціям у регіон.
Франція була основним фінансовим інвестором імперії, але її інтерес був зосереджений у Криворізько-Придніпровсько-Донецькому регіоні, біля багатих родовищ вугілля та залізної руди.
Рушійною силою французького капіталу в цей час стають французькі банки, насамперед банк «Генеральне Товариство» (Societe Generale), що засновує та фінансує промислові гіганти.
І дійсно, історія свідчить, що завдяки франко-бельгійським інвестиціям, підприємництву, кресленням, ноу-хау в південно-східній Україні (тоді Катеринославська губернія) були побудовані гігантські металургійні заводи з доменними печами. І це були найбільші і найкращі заводи в імперії, образи яких вражали уяву сучасників.
Французькі інвестори вклали гроші в будівництво Олександрівського металургійного заводу і трубопрокатного заводу в Катеринославі (тепер м. Дніпро), Дніпровського заводу в с. Кам’янському (Придніпровський промисловий регіон).
На 1914 рік з 14-ти металургійних акціонерних товариств регіону французький капітал діяв у 12-ти. Таким чином більшість великих металургійних заводів Катеринославської губернії належали повністю або частково французьким капіталам. На Паризькій біржі оберталися акції 10-ти товариств металургійної промисловості України — Криворізького, Нікополь-Маріупольського, Російсько-Бельгійського, Південно-Російського Дніпровського, Донецько-Юр’ївського, Ольховського, Російський Провіданс, Костянтинівського, Донецького, Брянського.
Металургійні акціонерні компанії мали свої копальні, кам’яновугільні шахти у Криворіжжі та Донбасі. Французький капітал був вкладений також у підприємства будівельної та хімічної промисловості, машинобудування та електрики, залізничне будівництво в Придніпров’ї та Донбасі.
Свідоцтвами цієї історії є оригінальні матеріали музейного фонду — цінні папери акціонерних товариств, світлини французьких і українських підприємців, засновників і керівників заводів, рудників, шахт.
На акціях і облігаціях автографи відомих французьких підприємців, банкірів — Р. Р. Дюваля, П. Думера (майбутнього Президента Франції), Є. Пастера, М. Верстрата, Т. Ломбардо та багатьох інших. Маємо автограф і відомого французького банкіра і промисловця П’єра Дарсі (1870–1918), якого називали «поважним металургом». Звинувачений у змові проти радянської влади, заарештований, він після трьох місяців перебування у Бутирській в’язниці через холод, голод і хворобу помер 23 грудня 1918 року.
Географія підприємств з французьким капіталом найрізноманітніша — це Кривий Ріг, Кам’янське, Катеринослав (нині Дніпро), Луганськ, Єнакієве, Маріуполь, Дебальцеве, Торецьк, Нікополь, Дружківка, Макіївка, Красногорівка, Алчевськ, Штерівка та ін. Чимало підприємств, створених у 1890-ті роки, збереглися донині.
Дмитро Піркл, співавтор проекту «Іноземні інвестиції в Україну. Кінець ХІХ — поч. ХХ ст.» Валентина Лазебник, завідувач відділом Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. І. Яворницького.