Олеся Ткачова: Зараз увесь світ знаходиться в пермокризі, маємо враховувати нові виклики та форматувати свій бізнес на фінансову мобільність.

0

Ми живемо зараз за дуже тяжких обставин, тому що війна вносить свої корективи. Особливо це стосується бізнесу, який не може зараз працювати, планувати SMART-цілі та розвиватись. І головне завдання бізнесу – це навчитись працювати в умовах невизначеності. Навчитись переводити свої процеси до максимальної автоматизації та вчасно реагувати на зовнішні виклики.

Сьогодні ми провели інтерв’ю з надзвичайною жінкою, справжньою українкою, яка маючи трьох дітей і незважаючи ні на що, залишилась в Києві та продовжує допомагати українському бізнесу працювати в умовах невизначеності не втрачаючи їх заплановані результати.

Наш гість Олеся Ткачова – Бізнес-коуч для СЕО, Директор “Kyiv Craft Factory”, Власниця бренду одягу для тих, хто працює вдома “House Casual”.

Олеся, я тебе знаю як бізнес-коуча з 2018 року, тому сьогодні буду багато запитувати про те, як змінювати себе, як собі допомагати, до кого потрібно прислуховуватися, аби в тому стані в якому ми знаходимось, не зійти з розуму і тримати себе в нормальному режимі, наскільки це зараз можливо?

Ти знаєш, це цікаве та дуже доречне питання. Зараз увесь світ знаходиться в пермокризі. Це не стосується тільки нас і війни. Чому? Тому що ми, увійшли в часи, коли криза буде зміняти кризу. Якщо раніше ми могли перечекати і потім повернутися до дій, то зараз, на жаль, стан невпевненості це наша нова нормальність. Тому потрібно звикати працювати і жити в інших умовах. І перший пріоритет – це турбота про себе. Якраз про те, що ти запитуєш. Тобто, якщо раніше ми могли примушувати себе щось робити, типу давай, давай ти можеш, то зараз так не працює. Треба турбуватися про себе, про свою психіку, про своє здоров’я, про свій емоційний стан і тільки після цього працювати.

Так, турбуватись про себе це добра справа, але як це сьогодні можливо? Коли ми всі живемо в дуже стресовому стані. Ми не спимо ночами, тому що тікаємо в бомбосховище. Ми зранку можемо взагалі забути що планували на сьогодні, не зважаючи вже про якусь турботу про себе. Це мають бути практики чи це треба щось читати?

В першу чергу налаштувати сон. Якщо я сплю вночі 4 години, то намагатися вдень поспати ще пару годин замість роботи, або замість чогось іншого. Тому що сон поперед всього. Якщо немає гарного сну, то інше не працює. Тобто, в першу чергу треба налагодити свій сон, якщо не протягом ночі, значить протягом дня, якщо не протягом робочих днів – значить на вихідних. 

В другу чергу це фізичні вправи, прогулянки парком, міні спорт. Тобто ви працюєте годину, а потім одну хвилину робите вправи. Знову годину працюєте – 1 хвилина вправи. Такі хвилинні заняття допомагають збалансуватись. Коли у вас працює мозок, то потрібно компенсувати це, тобто переключити увагу на тіло. Потім ще попрацювати, переключитися, попрацювати – переключитися, щоб компенсувати перевантаження мозку.

Не можу не запитувати про війну та про 24 лютого 22 року, тому що це в любому випадку дало якусь межу неповернення. Як відреагувала ти і твоя родина?

У мене на той час чоловік, троє дітей та декілька людей на виробництві і всі чекають на моє рішення, що робити? Коли ми до цього спілкувалися з чоловіком на цю тему, то вирішили що ми поїдемо до західної України. Але коли все трапилось – ми залишились. Тому що бути на дорогах це небезпечно. Багато водіїв були в неадекватному стані, багато заторів. Не було розуміння що з паливом та з продуктами, тому на той час ми вирішили залишитися вдома. Тому ми вирішили, що ми будемо спрямовувати нашу увагу на те, як зберегти здоровий глузд.  Достатньо спати, їсти, пити та працювати. Ми зачинили вікна, увімкнули гарний джаз та налаштували освіту для дітей. Це був перший крок. Дали їм завдання, що вони повинні робити, вчити математику, українську мову. Додатково знайшла їм заняття з музики.

Олеся Ткачова: Зараз увесь світ знаходиться в пермокризі, маємо враховувати нові виклики та форматувати свій бізнес на фінансову мобільність.

Потім я поїхала до своїх співробітників, зібрала їх в машину, довезла до виробництва і ми вирішили що будемо працювати. Ми всі були дуже стривожені та дуже знервовані і єдина можливість допомогти собі і працівникам – це відкласти телефон, включити швейну машинку та почати працювати.

Що ви виготовляли, тобто шили на той час?

До цього ми шили тільки мирний одяг. Це брендовий одяг для різних компаній, наприклад  Лонгслів для Макдональсу це наша праця. Але за декілька тижнів до початку війни ми познайомились з сусідньою компанією яка продавала військову амуніцію, і вони нам зробили перше замовлення. Звісно це не наш профіль, але коли розпочалась війна ми відклали всі наші плани і розпочали в оперативному порядку шити їх замовлення, тобто військову амуніцію.

Олеся Ткачова: Зараз увесь світ знаходиться в пермокризі, маємо враховувати нові виклики та форматувати свій бізнес на фінансову мобільність.

Тобто, ви дуже швидко навчились в процесі робити?

Так. І не зважаючи на те, що я не могла до них додзвонитися, мабуть тиждень, ми все одно працювали кожного дня.  Ми працювали щодня, окрім неділі. Коли ця компанія вийшла з нами на зв’язок, то вийшло так, що ми єдині хто взагалі залишився і працює і ми єдині на кого вони могли розраховувати. Тому у нас почалось дуже багато роботи, і вже через місяць ми повністю перелаштовували всі наші машинки та виробничі процеси.

Я кожен ранок та кожен вечір возила своїх працівників на роботу та з роботи, тому що транспорт не працював. Десь через місяць, нам потрібно було розширятися. Я дала об’яву, що шукаємо швачок у близькій доступності до нашого цеху.  І вже за два тижні ми мали змогу шити ще більшу кількість амуніції.

Через пів року ми вирішили знову перелаштовуватися. Частину нашого цеху залишили за військовим виробництвом, а другу частину перелаштували на пошиття мирного одягу. І в сподіванні якнайшвидшого закінчення війни ми почали створювати бренд  домашнього одягу.

Що означає бренд – Для людей, які працюють вдома? Перша думка яка виникає що це для людей які вдома щось для тебе виготовляють, тобто ти їм надаєш якісь замовлення і вони працюють? Або ж це домашній одяг за доступною вартістю, який я можу дозволити собі придбати? Що це?

Також читайте:  Посол Ірану Мохаммад Бехешті-Монфаред завершує дипломатичну місію в Україні

Дивись, коли почалась пандемія, наш образ життя змінився. Якщо раніше домашній одяг це піжами, халати, пеньюари, щось таке. То зараз, коли я вдома, але мені потрібно вийти в зум конференцію чи в прямий ефір. Чи може зустріти кур’єра, то пеньюар не зовсім підходить.

Тому ми вирішили створити одяг для дому який виглядає стильно. Він дуже м’який, в ньому простий крій і він не сковує рухи, але дуже приємний і дуже стильно виглядає. Тому ми відшиваємо такий одяг.

Олеся Ткачова: Зараз увесь світ знаходиться в пермокризі, маємо враховувати нові виклики та форматувати свій бізнес на фінансову мобільність.

Супер. На скільки велике в тебе зараз це виробництво?

Зараз в мене працює 10 людей, це не дуже велике виробництво, але ми і не намагаємося стати як великою фабрикою. Головне завдання зберегти якість та можливість швидко адаптуватися до змін.

Скажи мені, будь ласка, твій вектор діяльності по якому я тебе знаю з 2018 року, саме бізнес-коучинг для СЕО, ти ж працюєш в цьому векторі?

Так, звісно. Я дуже люблю підприємців. Я дійсно вважаю, що вони рухають цю землю. І я на своєму досвіді можу сказати, що дуже важко бути відповідальним за велику кількість людей, за те як проходити складні ситуації, тому що розвиток бізнесу це завжди тернистий шлях.

Коли ти сам на сам це дуже складно. Тому, моя місія підтримувати на цьому шляху підприємців. Я навіть виробництво купила у 2018 році, тому що я вважала, що у мене не достатньо досвіду саме у виробництві. Досвід у E-commerce є, у Service є, а от у виробництві не вистачало. Тому я граючий тренер, я не тільки навчаю. Я перевіряю всі практики на собі і лише потім впроваджую їх.

Беремо середнього бізнесмена, який тяжко пережив локдаун, а зараз взагалі біда, тобто все підсилилось війною. Що я, як бізнесмен, можу отримати від тебе? Це якесь супроводження? Чи я, як власник, маю з тобою індивідуально вести певні перемовини, ти мене налаштовуєш, а я далі це все регенерую у себе в бізнесі? Як це виглядає?

Розпочинається все з того, що я зустрічаюся з СЕО сам на сам і ми проводимо діагностичну сесію. Коли ми просто спілкуємось, я запитую про його бізнес, про його особистість, про його життя, про те що його турбує. Він запитує про мене, мій досвід, про моїх клієнтів. І ми розуміємо чи ми підходимо один одному.

Цей етап дуже важливий, тому що, наприклад, я можу для тебе бути гарним коучем, але когось іншого я буду дуже дратувати, тригерити, тому треба знайти свою людину.

Ну і коли ми вже все зрозуміли, я нам комфортно спільно працювати, то дехто відразу приводить всю свою команду, а хтось ні, і працює на першому етапі самостійно.

Але в такому випадку коли  СЕО працює самостійно, через декілька місяців він починає розуміти, що це не в повному обсязі працює. Що він самотужки буде дуже довго імплементувати це самостійно в робочі процеси своєї компанії. Тому краще відразу працювати і з СЕО і з його командою, тобто разом. Звісно, що у всіх відразу йде певний супротив, можу порівняти цей стан ніби пірнання в крижану воду, але потім все починає рухатися набагато швидше і продуктивніше.

Олеся Ткачова: Зараз увесь світ знаходиться в пермокризі, маємо враховувати нові виклики та форматувати свій бізнес на фінансову мобільність.

Ну зараз це дуже актуальна тема і дуже важлива. До прикладу, раніше такі теми як: коучинг, езотерика, розвиток, саморозвиток, були не зовсім зрозумілі більшої частини людей. То зараз все інакше. Більшість, як раз таки займається саморозвитком. Тому, прошу від тебе розгорнуту відповідь чому це так важливо? Щоб кожен наш глядач та читач зміг зрозуміти чи потрібно йому рухатись в такий вектор, чи потрібні йому такі консультації?

Дивись, наприклад я також працюю з коучем. Чому? Тому що я в своєму бізнесі дуже жадібна до результатів. Я чітко розумію, що коуч може мене дуже прискорити. Він бачить мої сліпі зони. За допомогою коуча мені гарно рефлексувати.  Рефлексувати – що це? Коли я зупиняюся, починаю думати про що моє життя, що було, що буде і як моє бажання співпадає з реальністю. Дуже важливо це обговорювати і обмірковувати. І коуч допомагає це робити дуже професійно не тільки власнику бізнесу, як людині, а і самому бізнесу.

Коли ми допомагаємо бізнесу рефлексувати, наприклад, наприкінці року ми рефлексуємо про що був цей рік, які наші перемоги, які були труднощі, як ми їх подолали, які уроки ми винесли з цього року, що ми плануємо у майбутньому, як ми бачимо це майбутнє, якими кроками ми туди йдемо. Все це дає новий поштовх у розвитку бізнесу. Коуч зі сторони максимально бачить всі нюанси та шляхи їх вирішення. Тому, я вважаю, що потрібно робити всі можливі дії які дають вашому бізнесу зростання та прогрес.

Багато у тебе клієнтів зараз в обслуговуванні? Це особисті консультації чи бізнес-коучинг?

Багато, і особисті консультації і бізнес консультації. Але більшість – це люди з бізнес вектору. Є ті, хто переїхав до інших країн і відкривають там своє представництво. До прикладу, наші колеги відкривають консультаційну компанію в Іспанії. Вони будуть допомагають українцям релаксувати, або відкривати власний бізнес в Іспанії, тобто інтегрувати його в іспанську спільноту. Ми допомагали їм створювати їхню компанію. Були стратегічні сесії. Ми вибудовували їх стратегію, цінності, місію та план розвитку. А є ті, хто перемістився з інших регіонів в Київ, або ж з Києва десь на Захід. З ними ми теж працюємо і наші кейси дуже успішні.

Які найчастіші питання до тебе сьогодні задають бізнесмени?

Також читайте:  В Україні отримають державне фінансування 123 наукові проекти молодих вчених

Зараз, якщо не брати війну, то основні питання це – як зробити для свого бізнесу фінансову мобільність. Тому що пандемія та війна, вони показали що окрім великого доходу та улюбленої праці, треба ще мати фінансову мобільність.

Коли я переїжджаю у інше місто або іншу країну, то я не втрачаю свій бізнес. Я його вибудовую в діджитал економіці і можу їм керувати з будь-якої частинки світу. Потрібно активізувати та диджиталізувати  все що можна. Застосовувати та використовувати штучний інтелект. Створити свій цифровий аватар, який буде працювати поки ти відпочиваєш, або поки ти турбуєшся про себе. І це така багатокрокова стратегія, яка є дуже важлива сьогодні.

Так, фінансова мобільність підприємства це дуже нагальна тема!

Так. І не тільки для тих хто хоче поїхати в якусь іншу країну. Але і для тих, хто хоче повернутися назад до України. Щоб не чекати поки повернеться і лише потім приступати до відновлення свого бізнес-процесу, а вже можна розпочати працювати в цьому напрямі поки ви за кордоном. І тоді бізнес легко переводиться з країни в країну.

Як відомий та професійний коуч, які б ти могла порекомендувати практики для людей, аби вони не боялися працювати і все ж таки повертались до свого бізнес-процесу? Це є важливо для України і для перемоги в тому ж числі. Аби вони не боялись відкриватися та перезапускати свій бізнес по новому?

Зараз дуже гарний час для початку. Тому що є дуже багато грандів, дуже багато безкоштовних тренінгів, завдяки яким ти можеш відкрити свою власну справу. Було б бажання.

А як же це бажання спонукати? Якщо люди сьогодні на стільки зденервовані, стомлені, частково зневірені?

Для початку, потурбуватися про себе, щоб були сили. Сон, фізичні вправи та легкі навантаження. Активність. Навчання, воно вмикає префронтальну кору головного мозку, вона яка відповідає за цілеспрямованість, за бачення майбутнього, за дисципліну.

Велика у тебе команда?

Я вибудовую свою роботу таким чином, щоб все за мене робили автоматизовані системи в інтернеті. Тому у мене є сайт, є автоматичний запис, автоматична оплата. Певні продукти в чат-боті. Людина автоматично отримує завдання трьома мовами: українська, англійська та російська. Тому, все що було можливо автоматизувати я це зробила і роблю. Це мені дає можливість фінансової мобільності та достатньо вільного часу, завдяки якому мій тайм-менеджмент на супер професійному рівні. Я встигаю приділяти час кожному клієнту, своєму бізнесу, родині та собі.

Які в тебе найближчі плани?

Наразі в моїх планах максимально запустити свій бренд одягу. Щоб він продавався масово. Ми в наступному місяці плануємо взяти участь в проєкті «Одеса. Fashion Week». Дуже сподіваюсь що наш домашній одяг буде частинкою цього заходу. Мені дуже цікаво як це буде виглядати і я сподіваюсь що всім українцям сподобається наш підхід, наш стиль та наша якість.

По бізнес коучингу в моїх планах допомогти якомога більшій кількості підприємців. Мене навіть запросили допомогти та поділитися досвідом у «Каразінській школі бізнесу», для студентів та для їх більш дорослих слухачів. Буду там розкривати тему, «Як вести бізнес в умовах не визначеності». Це дійсно дуже важливо зараз.

Саме питання «Як вести бізнес в умовах невизначеності» сьогодні дуже актуальна і мега популярна. Тому що насправді цілі Smart не працюють в умовах не визначеності і треба шукати нові шляхи. Наприклад проєктна робота, вона допомагає рухатися в таких умовах. Тому звісно я з радістю поділюся досвідом. Я дійсно вивчаю це питання, тренуюсь на собі та даю лише дієві практики.

Ну за рахунок того, в яких умовах ми сьогодні знаходимось, дуже велика кількість людей знаходиться в певному страху. І цей страх різнохарактерний. І за життя, і за бізнес, і за майбутнє. То як подолати цю не визначеність? Просто піклуватися про себе, мабуть не зовсім підходить, або я ж чогось не знаю…?

Потрібно тренувати толерантність до негативних емоцій. Наведу тобі такий приклад – люди, в яких висока толерантність до дискомфорту та негативних емоцій, ідуть до підприємництва і досягають великих результатів. Вони дуже круті, тому що їх не турбують труднощі чи щось таке. Вони дуже легко приймають рішення абсолютно за будь-яких умов. А є високочутливі люди, як я наприклад. Це звісно моя перевага, тому що я дуже добре відчуваю людей, те що стоїть за їх словами, що вони мають на увазі. Але і негативні почуття я відчуваю також сильніше. І мені потрібно було тренувати толерантність до негативних емоцій. Свідомо тренувати. Щоб це мені не перешкоджало жити, працювати, розвиватись.

Але щоб тренувати толерантність до негативних емоцій та до дискомфорту, тобі потрібен внутрішній ресурс. А щоб був внутрішній ресурс, тобі потрібно розпочати турбуватись про себе.

Олеся Ткачова: Зараз увесь світ знаходиться в пермокризі, маємо враховувати нові виклики та форматувати свій бізнес на фінансову мобільність.

Як зрозуміти чи готова моя підсвідомість звернутись до тебе за професійною порадою? Коли саме мають люди звертатись до коуча?

До коучів звертаються ті люди, які вже готові до трансформації. Тобто у них є певна готовність. Тобто їх запит не формується з позиції – допоможіть мені повернутися до норми! А у них є поняття що норма є, і питання що далі робити. Щоб іти великими кроками, потрібно великий ресурс.

І зараз підприємець не може бути фул-тайм. Вони звісно намагаються, але зараз це не можливо і це не працює. Якщо ти в форматі фул-тайм, то де ти візьмеш час, щоб турбуватися про себе, щоб рефлексувати, щоб мати дозвілля? Гарні ідеї, які допоможуть моєму бізнесу розвиватись завжди знаходяться на перехресті різних сфер. Тому, в мене мають бути різні зацікавленості і час, щоб ними займатися.

Тому ще раз підсумую. Маєте максимально диджиталізувати свою компанію, звільнити собі час і розпочати турбуватись про себе, свій психоемоційний стан, займатись фізичним навантаженням, мати час на дозвілля. І так у вас налагодяться всі процеси набагато швидше, аніж ви навіть очікуєте.

Чому ти не поїхала? У тебе є всі ресурси для цього. Розпочалась війна, в тебе 3 діток, чоловік, чому ти не виїхала з Києва?

Також читайте:  «Аграрій року» - Лауреати загальнонаціональної програми "Людина року-2018"

Я шукала відповідь на це питання. Найбільш правдиве – це відчуття, що моє місце зараз тут.

Ну звісно, тим паче що ти за 2 тижні до війни, розпочала робити те, що зараз є нагальним та дуже актуальним питанням! Дай будь ласка якусь коротеньку пораду для наших читачів?

Порада для усіх: практикувати самоспівчуття, тому що ми дуже вимогливі до себе, і для співчування собі ми не приділяємо часу зовсім. Бути добрим до себе. Якщо зараз в мене немає сил, то як добрий друг, я у себе запитую: – Що може мені зараз допомогти? І роблю те, що допоможе, а не те, що я повинен або повинна робити. Допомагати собі, хвалити себе, бути собі справжнім другом і практикувати це кожен день, навіть коли ти всередині спілкуєшся з собою. Спілкуватися добре, гарно, тихим та тендітним голосом.

Порада для тих хто далеко: все що можна спростити, максимально спрощуйте. Створіть автоматизми якихось простих дій, щоб не так багато ресурсу витрачалось на звичайне життя. Розумієш, їм набагато складніше аніж нам. Вони далеко, вони чекають. І у них життя зараз іде по складній системі. Тобто є таке поняття як дві системи. Перша система автоматична, друга система складні рішення. Коли ми вдома, ми робимо багато справ на системі один. Ми знаємо де плита, як вона вмикається, де світло вмикається, як що робити, де аптека, де крамниця. А їм потрібно вмикати систему два на кожну просту дію. Система два дуже ресурсоємна. Вона дуже затратна.

Ще одна порада, теж стосується кожного: повернути увагу до себе. Зараз вона в більшій часті нам не належить. Перш за все, коли я в стресі увага повністю розпорошується. Я знаю людей які навіть читати не можуть. Людина починає і не може, болісно. За такого психоемоційного стану повертаємось до сну і починаємо спати стільки, скільки можемо. Друге – перестати читати новини, соц.мережі та різні телеграм-канали. Потрібно виділяти певний час для цього, тобто зробити це правилом. Я виділяю певний час для новин, він обмежений. І багато часу виділяю для роботи і своїх справ. Моя увага належить моїм проєктам, а не соціальним мережам або новинам. Тому тут звісно порада почати працювати, щоб повернути свою увагу собі.

І для тих, хто в бізнесі: нехай звертаються за допомогою, вони звикли, що вони герої і вони самі беруть на себе забагато як на одну людину. Навіть можна написати на фб що мені потрібна порада, або я хочу з кимось поговорити і багато хто відгукнеться і допоможе просто так.

Останнє питання: тяжко переходити на українську мову? Бо ти дуже гарно розмовляєш нею.

Щоб ти розуміла, я сама із Севастополя. І в атестаті там де українська мова, в мене прочерк, її взагалі не було. Але у мене по життю і в моєму досвіді дуже високий лінгвістичний інтелект. Це моя ідентичність та мій інструмент роботи. Я дуже їм пишалась та дуже багато завдань я робила і вирішувала завдяки йому.

Але коли мені потрібно було перейти на українську, у мене спрацювало таке поняття на кшталт я відмовляюсь від своєї ідентичності, тому що українською я розмовляю як 10-річна дитина. Тому психологічно, це було дуже тяжко.

Тому чому ти прийняла рішення перейти на українську мову? Є дуже багато людей, які не переходять, не можуть, за рахунок психології. Вони є українці, вони знають українську мову, але навіть і багато військових, вони розмовляють російською. Коли кажуть, вибач я не можу по іншому, і я їх розумію і люди нормальні нормально сприймають, які не спекулюють на цьому питанні. Це особисте бажання?

Так. Це тільки особистий вибір тому що це мій інструмент, за допомогою якого я можу багатьом допомогти, а для багатьох людей важливо щоб це було українською.

Ти дуже круто розмовляєш українською. Дуже впевнено, видно, що деякі слова замислюєшся, але це є нормально.

Я знайшла викладача української мови в червні місяці. Перед тим як розпочати зі мною працювати вона мене запитали які мої цілі, я сказала що хочу створити свою українську ідентичність. Я вивчаю українську, дивлюсь українською мовою фільми, читаю українську літературу.

Багато слів відкрила, які до цього не знала?

Так, але найбільш цікаве те, яка вона глибока та інтелігентна, інтелектуальна, захоплююча українська мова та література.

Олеся, я хочу тобі подякувати за таку відверту і щиру розмову. Дякую що це було українською. Ти справді маєш свою ідентичність, це відчувається. Дякую тобі за такі професійні поради. І ми з командою будемо раді бачити тебе ще на ефірах.

І тобі дякую за таку можливість.

Відео-версія інтерв’ю за посиланням: https://youtu.be/GiDB4JheJcc?si=yeFb_0794rIcHaYO

Ексклюзивно для «Fashion of Diplomacy».                                                            Рубрика – Життя під час війни простою мовою.                                                Інтерв’юєр – Анна Авраменко.