Наталія Шевченко, — дружина Надзвичайного та Повноважного Посла України Володимира Хандогія, розповіла FD про особливості дипломатичного протоколу при монархічних дворах Європи, «культурну дипломатію» та про те, якими будуть нові напрями діяльності міжнародного жіночого клубу «Lady International Club».
«УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ТА УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО МАЮТЬ ПОПИТ І ВИКЛИКАЮТЬ ІНТЕРЕС У БАГАТЬОХ КРАЇНАХ ЄВРОПИ ТА ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ».
Вам доводилося бути разом із чоловіком, який працював у багатьох країнах світу. Яка із цих країн запам’яталася найбільше? Чим саме?
— Перша країна, у якій мені довелося бути разом із чоловіком за кордоном, це — Сполучені Штати Америки. Ми приїхали у Нью-Йорк наприкінці 70-х ще за радянських часів. Ви можете уявити, яким потрясінням це було для нас та скільки нових вражень ми тоді отримали. Вже пізніше я побувала у Канаді, Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі та Великій Британії, де працював мій чоловік Надзвичайним та Повноважним Послом України. Можу відзначити, що між континентальною Європою та Британськими Островами є певна відмінність. І Брюссель, і Лондон — чудові міста, але зовсім не схожі між собою. Про кожне з цих міст, про їхній шарм, про їхню особливу атмосферу можна розповідати дуже довго. Але мені, все ж таки, найбільше та найяскравіше запам’ятався cаме Нью-Йорк. Як перше кохання…
Тривалий час Ви прожили у Великій Британії та у Бельгії. Чим відрізняється королівський протокол у Великій Британії від королівського протоколу у Бельгії?
— Королівський протокол у Бельгії більш молодий і демократичний, порівняно з британським, який має вікові традиції та історію. Також у Бельгії значно простіше потрапити до королівського палацу. Влітку він взагалі є відкритим для туристів. При британському королівському дворі існує достатньо складний дипломатичний протокол, який стосується спілкування іноземних дипломатів з Її Величністю. У Букінгемському палаці — резиденції британських монархів — наприкінці року відбувається прийняття для глав дипломатичних місій. В залах збираються усі посли. Королева Єлизавета заходить до зали і вітає кожного посла і дружину особисто. Може поспілкуватися, поставити питання. У Бельгії все навпаки: Король та Королева стоять у залі, а посли по черзі заходять і вітають їх. У Великій Британії є така посада — маршал королівського двору. До його обов’язків входить підготовка іноземних послів до зустрічі з Королевою і ця підготовка є дуже ретельною. За ініціативою Посла України та сприяння маршала королівського двору Єлизавета II під час церемонії вручення вірчих грамот прийняла від Посла України подарунок — дерев’яну писанку, на якій був її коронаційний портрет. Наступного дня на перших шпальтах англійських газет був зображений цей справжній витвір мистецтва. Як відомо, за протоколом Королева майже ніколи не приймає подарунків. Тож для України це була велика честь.
Мені доводилося бувати в Букінгемському палаці — і під час вручення вірчих грамот і під час щорічних прийомів, і дуже приємно, що Королева приділяла нам увагу, постійно запитуючи про те, що відбувається в Україні.
Пані Наталіє, ми знаємо, що дружини Послів займаються культурною дипломатією та благодійністю, відвідуючи жіночі клуби. Чи брали Ви участь у їх роботі, і як проходять їх засідання?
— У Лондоні є декілька таких клубів-асоціацій, всі вони об’єднують жінок-дипломатів та дружин послів. Щоправда, засідання відбуваються не лише у клубах, у Лондоні прийнято запрошувати навіть додому. До програми засідань входили, переважно, мистецькі події та покази мод. У Канаді також є подібний клуб.
На одному із його засідань, яке відбувалося на території посольства США, дружин послів вчили кататися на індіанських лижах. Це було, як на мене, одне із найцікавіших та найбільш нестандартних засідань, які доводилося мені відвідувати.
Чи доводилося Вам брати участь у культурних заходах, які проводили українські посольства?
— Звичайно. Особливо хочу відзначити Дні України в Лондоні, які проходили у жовтні 2013 року. Організаторами цього масштабного заходу були представники українських ділових кіл. Маю наголосити, що без сприяння з боку Посольства України у Великій Британії провести цей захід, спрямований на популяризацію нашої країни та нашої культури у Великій Британії, на такому високому рівні, було просто неможливо. Також щороку з нагоди Дня Незалежності України ми проводили не лише урочисті прийняття в посольстві, але й влаштовували концерти та художні виставки.
Крім цього, мені доводилося брати участь в організації інших культурних заходів. Наприклад, у «Європейському домі» в Лондоні нами було проведено виставку робіт українського художника Матвія Вайсберга під назвою «Стіна», яку було присвячено трагічним подіям Євромайдану. У Трентонському коледжі Кембриджського університету, за сприяння нашого Посольства у Великій Британії, відбулася зустріч відомого українського письменника Андрія Куркова із викладачами та студентами цього навчального закладу. Можу сказати, що українське мистецтво та українська культура користуються попитом і викликають жвавий інтерес у країнах Європи та Північної Америки. Звісно ж, інтерес до України збільшився і посилився після подій 2014 року. На жаль, через сумні обставини.
Як би Ви означили поняття «культурна дипломатія»?
— Культурна дипломатія — це обмін мистецтвом між країнами. Це дуже багаторівневий, складний та продуктивний процес, який наразі розвивається дуже активно та потужно у нашій країні. Культура та мистецтво здатні зводити мости між народами та державами, давати поштовх економічній співпраці та навіть попереджати конфлікти. Я б визначила культурну дипломатію як елегантний тандем політики та вишуканих мистецтв, як обмін ідеями, цінностями та переконаннями. Головною метою цього тандему є пошук взаєморозуміння між людьми.
Розкажіть, будь ласка, про український клуб Lady International Club, який після перерви відновлює свою діяльність, адже Ви були віце-президентом цього клубу?
— У 2007 році, коли виникла ідея створити такий клуб, то це було дещо незвично для нашої країни. Організаторами клубу виступили дружини Послів, насамперед — Ірина Резнік.
Вона є президентом клубу, я була віце-президентом, як Ви й зазначили. Відразу ж наш клуб здобув велику популярність. Він викликав цікавість — головним чином серед дружин іноземних послів, акредитованих в Україні. Також у роботі клубу брали участь жінки-посли.
На той час в Україні їх було дві — Посол Ізраїлю та Посол Аргентини. Окрім жінок-послів та дружин послів, до нас приходили дружини міністрів закордонних справ, зокрема дружина Анатолія Зленка, першого міністра закордонних справ незалежної України. Ми влаштовували зустрічі із цікавими людьми, передусім із представниками мистецьких кіл. Попри офіційний характер нашого клубу, більшість зустрічей мали неформальний та невимушений характер.
Які благодійні проекти було ініційовано клубом?
— Ми опікувалися дитячим будинком у Чорнобильській зоні. Зокрема, ми влаштували для вихованців цього дитбудинку похід у кіно, адже жоден з них ніколи не був у кінотеатрі. Ми купували для них одяг та солодощі. Окрім цього, наш клуб надавав допомогу художнім галереям, влаштовуючи там виставки та запрошуючи впливових людей, які цікавляться мистецтвом.
Які заходи та благодійні проекти Ви плануєте втілити у життя у відновленому Lady International Club?
— Наразі у клубі з’являється багато нових та цікавих людей, звісно ж багато нових та цікавих планів. Програма клубу, засідань та благодійної діяльності поки що в стадії формування. Втім, до прикладу, можу зазначити, що ми розглядаємо новий напрям для благодійності — допомогу українським військовим. Я маю на увазі допомогу тим хлопцям, які постраждали під час бойових дій на Сході України. До гуманітарної допомоги цим людям ми плануємо залучити представників іноземних посольств та великого бізнесу. Також не слід забувати, що клуб — це майданчик для неформального спілкування представників дипломатичного корпусу. До того ж, зараз жінок-послів в Україні працює набагато більше, аніж у 2007 році.
Головною метою клубу була, є і буде — популяризація України.
