У рубриці Lady International Club Тимчасово Повірена у Справах Малайзії в Україні пані Ріна Ханіс Родзлі розповідає FD про те, як у її країні захищають права жінок, про улюблені страви української кухні та про те, чим вразила її столиця України…
Цей рік у Вашій країні був проголошений Роком розширення прав жінок. Будьте ласкаві, розкажіть нам про цю національну ініціативу. Чому ця ініціатива настільки важлива для вашої країни?
— Я повинна розповісти трохи про бекґраунд цієї ініціативи. Як ви знаєте, зараз світ переживає 4-ту промислову революцію, яка подарувала нам епоху оцифрування та інновацій. Малайзія хоче добитися того, щоб жінки були частиною цього процесу й не лишилися поза ним. Ось чому Малайзія оголосила 2018 рік роком «Розширення прав жінок» більш відомий як TMW18 (малайзійська абревіатура-Ред). TMW18 є національною ініціативою, спрямованою на розширення можливостей жінок й також на залучення жінок й до 4-ї промислової революції, й до п’яти стратегічних кластерів, а саме — охорони здоров’я, безпеки, економіки, культури та освіти. TMW18 — це платформа, яка дозволяє кожному в спільноті створювати програму або подію для заповнення прогалин, які є у кожному кластері. TMW18 також є базою для створення жіночих платформ, скерованих на фінансування та на організацію різноманітних програм, пов’язаних з концепцією розширення прав жінок.
Скільки жінок працюють у дипломатичних установах вашої країни?
— У Посольстві Малайзії в Україні працюють три жінки — наш колишній посол був єдиним чоловіком. На загал, у малайзійській зовнішньополітичній службі у нас 425 дипломатів й з них 183 — жінки.
Розкажіть, будь ласка, про вашу родину. Чи вона з Вами тут, в Україні?
— Так, мої два сини тут зі мною, в Україні. Мій чоловік повернувся до Малайзії, адже він працює у приватному секторі. Отже, маємо те, що називається стосунками на відстані. Він не часто відвідує нас, тому що між Україною та Малайзією поки немає прямого авіасполучення. Проте кожні 6 місяців він намагається відвідувати нас тут. Раніше я працювала у Японії, і для нас це було набагато простіше, адже був прямий авіарейс до Токіо.
Чи берете Ви участь у благодійних програмах в Україні?
— Так. У більшості випадків це відбувається в школі, де вчаться мої сини, — щороку на Різдво школа організовує благодійний захід, у межах якого ми збираємо пожертви — речами або грішми — для сімей, які потребують допомоги. Також Посольство Малайзії бере участь у щорічному Благодійному базарі, організованому Міжнародним жіночим клубом м. Києва (IWCK), завдяки якому ми отримуємо певні кошти від продажу малайзійських сувенірів та продуктів харчування й передаємо їх через IWCK до благодійних організацій. Минулого року наше Посольство також організовувало наш власний благодійний ярмарок для підтримки окремих дитячих будинків у місті Суми.
В Україні існує низка клубів, які об’єднують дипломатів. Ви відвідуєте такі клуби?
— На жаль, ні, через родинні обставини. Оскільки я тут одна із двома синами, я хотіла би проводити весь свій час із ними упродовж вихідних.
Якими були Ваші перші враженнями про нашу країну?
— Я приїхала сюди у серпні 2015. І, звичайно, мої перші враження були пов’язані із Києвом. Це місто, яке вразило мене — його інфраструктура була дивовижно сучасною. Мене здивував зручний громадський транспорт, а також те, що міське середовище є безпечним для мене та для моїх дітей. Крім того, коли мова заходить про сучасні засоби комунікації, скажімо, Інтернет, — то слід сказати, що всі ці засоби в Україні на найвищому рівні. Щиро кажучи, я не очікувала настільки високого рівня інфраструктури. Я мала справу переважно із країнами Азії, й тому повинна сказати, що Україна приємно мене вразила.
Що найбільше подобається Вам у нашій країні?
— Весна. Чому? Оскільки зима в Україні триває довго, навесні усі зміни у природі очевидні та відчутні майже на дотик. Багато світла та яскравих кольорів. Ви знаєте, я люблю пішохідні прогулянки. У Малайзії я собі не можу їх дозволити через наш спекотний клімат — ми переважно пересуваємось в авто, коли хочемо кудись дістатися. Але тут, в Україні, мені дуже подобаються пішохідні прогулянки саме навесні.
Ви познайомилися із українською кухнею? Що ви думаєте про неї?
— На жаль, ще не дуже багато знаю про неї. Мені відомі борщ, вареники та котлета по-київськи. Особливо мені до душі сирники.
Чи багато Ви подорожуєте Україною? Де Ви вже були (окрім Києва)?
— Звичайно, так, я була у Львові та на Буковелі. Також я відвідала Кременчук, а наступного місяця збираюся відвідати Одесу. У вашій країні є справжнє розмаїття краєвидів. Я розуміла, що Україна — це велика країна, але я мала це побачити на власні очі, щоб переконатись, що Україна дійсно величезна і її треба побачити поза Києвом.
Чого б Ви хотіли побажати читачам нашого журналу?
— Я думаю, що всі ті негаразди та труднощі, які випали на долю українців, зробили вас сильнішими як націю. Ви зберегли свою свободу і свою культуру, і я хочу, щоб ви покладали свої надії на дітей та на молоде покоління для майбутнього. Якщо така надія є, то ваше майбутнє буде яскравим.
